Табірне життя

18-го числа стара жінка, як кажуть, Фатіма Хонум, Каракізла (Чорна Діва), курдська вождь, пройшла через Девно по дорозі з Варни, супроводжувана натовпом із тридцяти чи сорока башибазуків. Зупинялася в грубому хані чи кафе і деякий час насолоджувалася люлькою, щоб була можливість побачити цю турецьку Семіраміду. Вона виглядала худорлявою, зморщеною, незграбною старою жінкою років сімдесяти, з обличчям, розшарованим{55} і позначеним твердими зморшками на кожній частині поверхні кольору темного червоного дерева. Її ніс був горбатим і худим — рот беззубий і зморщений — її пронизливі чорні, неспокійні та зловісні очі з каламутними повіками та навислими густими сивими бровами. Її шия, надто розкішно виставлена, нагадувала ні що інше, як стебло погано вирощеного, сучкуватого молодого оливкового дерева. З безглуздим і невиправданим ігноруванням вчень Магомета та упереджень мусульман, вона показала все своє обличчя і не носила яшмак. Її одяг складався з зеленого тюрбана, брудного й зморшкуватого, як її обличчя; застарілий червоний піджак із залишками вишивки, відкритий спереду і показуючи, наскільки смертний зір міг дивитися на нього, жіноче лоно; красива поясна хустка, наповнена зброєю, як ножі, пістолі та ятагани, і широкі сині галіфе. Ханум була старою дівчиною, і її послідовники вважали її пророчицею. Послідовники були баші-базуками пур санг, дуже дикі й дуже обірвані, застряглі всюди зі зброєю, як дикобрази з колючками. Їхні коні були худими й худими, і загалом було приємно бачити цю цікаву Незайману королеву курдів по дорозі до Шумли. Жінка відмовилася відвідати наш табір і, здавалося, глибоко зневажала Ґяур. Пізніше ми ніколи про неї не чули, але вона була надзвичайна тим, що була єдиною жінкою, яка взяла до рук зброю за справу цієї знаменитої війни.