Роботи в Булаїрі

Села, побудовані в заглибленнях пагорбів і в маленьких затоках і струмках проток, оточені всім чарівним далечиною, виглядають чистими і мальовничими, темні гаї кипарисів відливають яскравим рельєфом білизну будинків і високі шахти мінаретів, витончено виділяючись із плутаної маси дахів, фронтонів, щогл, дворів і вітрил біля узбережжя. Далі на південь береги різко змикаються, а протоки схожі на довге озеро Хайленд. Земля навколо Галліполі на європейській стороні проток більш похмура та більш рівна. Дійсно, на милі навколо міста (за винятком півдня, де є дуже невелике плато з ділянками дерев), аж до затоки Сарос, країна дуже нагадує низовини Брайтона. Тут майже так само бракує деревини чи плантацій. Ґрунт легкий, але глибокий і досить піщаний, дає чудові врожаї, але не дає дерев, за винятком кількох інжирів і оливок. Виноградні лози, які висаджуються рядами, а не волоками, як в Італії, є багатими, і виноград дає насичене, насичене та щедре вино, яке високо цінується. У ґрунт, який лише подряпаний плугами, значно гіршими за ті, що описані Вергілієм 1800 років тому, пригнічені райї зайняті киданням насіння кукурудзи та ячменю; і коли повільні бички чи величезні незграбні буйволи крокують по борознах, за ними йде велична армія лелек, які серйозно крокують по п’ятах звірів і орачів і діловито знищують личинки та личинки. Навколо блищать білі французькі чи англійські намети, і тут і там око зупиняється на їхніх зубчастих лініях на схилі якоїсь приємної долини або на вогниках на таборі якогось окремого загону, розміщеного в заглибленні пагорбів. Слабкі хмари пилу, крізь які можна побачити блиск сталі й темну масу уніформи, розмивають краєвид то тут, то там і видають марш військ піщаними дорогами, які точнісінько схожі на ті, якими бігають люди й коні через Чобхем-Коммон, і не мали ані огорожі, металевих огороджень, ані дренажу.