Полки прибували щодня і отаборилися біля міста. 4-а, 28-ма, 50-та, 93-я та 2-а батальйонні стрілецькі бригади дислокувалися між Булаїром і Галліполі. 33-й, 41-й, 49-й, 77-й і 88-й лежали в Скутарі або в прилеглих казармах.
Французи вкинули свої війська. Ближче до кінця квітня вони мали 22 000 чоловік в районі Галліполі, і вузькими вуличками було майже неможливо пройти. Своїм мальовничим костюмом зуави затьмарювали наших чоловіків — усі, крім їхніх голів і плечей, які безпомилково здіймалися над фесками їхніх галльських союзників. Навіть зуави поступилися нагородою ефективності Chasseurs Indigènes, або французьким сипаям. Ці війська носили білий тюрбан, вільні пудрово-блакитні жакети, вишиті жовтими жилетами з червоними поясами, а також надзвичайно широкі та вільні сині бриджі, так що вони виглядали як кілти{22}, що спадали до колін, де вони були обмежені пов’язкою; гомілка, обтягнута наголенями з жовтої шкіри з чорними смугами; і білі гетри, що спадають з щиколотки на взуття.