Джемель-паша, який командував пашалом Дарданелл, був дуже освіченим турком і володів багатством інформації та розумом, які зовсім не були поширені серед його співвітчизників, навіть на найвищих посадах. Він активно займався роботою над конституцією Туреччини, в якій пропонував{20} повністю змінити існуючий стан речей. Його дуже вразила ідея спадкової аристократії, яку він вважав дуже придатною для Туреччини, і був зачарований нашими гербами та девізами, оскільки, на його думку, вони розраховані на те, щоб змусити членів родини діяти таким чином, щоб підтримувати репутацію їхніх предків. Говорячи про запланований візит султана до Адріанополя, він одного разу сказав, що це була проста дурість. Якби султан пішов, як і його військові предки — в оточенні своїх генералів — щоб командувати його армією та розділити злидні своїх солдатів, він погодився, що це принесе користь і розпалить запал його солдатів; але відвідування Адріанополя з переповненим двором не принесло б ніякої користі, а призвело б лише до великих грошових витрат на ремонт старого палацу для його прийому та на перевезення його державних офіцерів, його гарему, його коней і екіпажів до міста, яке перестало бути придатним для імператорської резиденції. Він дуже дотримувався думки генерала Канробера, який наприкінці пишного прийому в пашів у Константинополі, на якому численна свита роздавала труби, оздоблені діамантами, і прикрашені чашками для кави, сказав: «Я дуже вдячний вашій увазі, але вибачте мене за те, що я сказав, що я був би набагато щасливіший, якби всі ці діаманти й золото перетворили на гроші, щоб заплатити вашій справі. війська, і якщо ти відішлеш усіх цих своїх слуг, крім двох чи трьох, воювати проти твого ворога!» Джемель-паша заявив, що ні в танзиматах, ні в нових законах не може бути нічого доброго, якщо не буде вжито заходів для їх виконання та застосування. Паші у віддалених провінціях ніколи не вводитимуть їх у дію, доки їх не змусять це зробити, і тому, на його думку, буде необхідно, щоб посли великих держав були допущені до членів Державної ради Туреччини на кілька років, щоб ці реформи могли принести користь. Він вважав Коран настільки ж малопридатним для того, щоб стати основою та підручником цивільного права в Туреччині, як Старий Заповіт в Англії. Мине ще багато часу, доки доктрини цього освіченого турка не візьмуть гору серед його співвітчизників, і коли це станеться, османи перестануть бути нацією. Ці події мало похитнули упередження істинно віруючих. Справжній старий турок із зеленим тюрбаном сприйняв наше втручання з підозрою і приписав нашу забруднюючу присутність на його землі зацікавленим мотивам, спрямованим на повалення Віри. Це було видно в їхніх свинцевих очах, коли вони падали на одного крізь хмари тютюнового диму з ханів чи кав’ярень. Ти все ще гіаур, якого Магомет примусив служити собі, але треба бути обережним, щоб ти не отримав жодної переваги від вірних.
Відправлення першої частини британської експедиції з Мальти
сторінка 31/696