Відправлення першої частини британської експедиції з Мальти

Тубільці віддали перевагу французькій формі, ніж нашій. В їхньому очах не може бути більш жіночого об’єкта, ніж воїн у мундирі, з поголеним підборіддям, губами та підстриженими вусами. Насправді він схожий на одного з їхніх танцюючих загонів і виглядає жалюгідно біля великого галла в його яскраво-червоних панталонах і ватній сукні, еполетах, бороді d'Afrique та добре підкручених вусах. Паші багато думають про наших людей, але їх не вражають наші старшини. Французи справили зовсім протилежне враження. Турки нічого не бачили в цих людях, окрім того, що вони вважали зуавів і егерів індігенців лихими хлопцями; але вони вважали своїх офіцерів вищими за наших у дисципліні, крім точної. Одного дня, коли чоловік із 4-го полку тихо стояв перед дверима англійського консульства з конем, що належав офіцеру його полку, кілька п’яних французьких солдатів вибігли вулицею; один із них штовхнув коня ногою, і він різко став на задніх місцях; і,{19} не задовольнившись цим, ударив його по голові, коли проходив повз. Кілька французьких офіцерів стали свідками цієї сцени, і один із них вигукнув: «Чому ви не врізали розбійника батогом по голові, коли він вдарив коня?» Англієць не знався на мовах і не зрозумів питання. Коли йому це пояснили, він сказав із суверенною презирством: «Не дай мені, Господи, доторкнутися до такого бідолашного п’яного негідника!»