Катання на санках - одна з найбільших розваг російської зими. Коні, збуджені холодом, мчать разом з вами по рівнині з найзапеклішою поривчастістю. У мить ока ви залишили за собою всю гладь замерзлого озера, довжиною в кілька верст. Це справжнісінький біг з перешкодами: гострота повітря, швидкий рух, крики візника, що підганяє бажаючих скакунів, величезна рівнина, яка, здається, збільшується, коли ви просуваєтесь вперед, усе це викликає сильне хвилювання та приємно розсіює заціпеніння, викликане млявим життям у степах. Ми часто перетинали Дніпро таким чином, щоб їздити вулицями Херсона, де з обіду до другої години збирається вся мода околиці. Це вправа, яка має стільки ж чарівності для росіян, як і для іноземців; найменший поміщик або найнижчий писар на державній посаді, хоч і заробляє він лише кілька карбованців на рік, повинен мати свої сани і своїх двох коней, якщо він голодує за це півроку. У звичайну годину ви можете порахувати понад сотню саней різної форми, більшість із них вкритих багатими килимами та хутром, які ганяються вулицями, і в кожній з них є джентльмен, леді та візник, покритий хутром з голови до ніг. Така розвага є чудовою допомогою для кокетства. Ніщо не може бути більш захоплюючим, ніж ті жіночі постаті, закутані в пеліси, і їхні обличчя тьмяно видно крізь світлі вуалі; з’являючись на мить, а потім зникаючи в парній атмосфері, супроводжуючись багатьма ніжними поглядами.
Мушу сказати кілька слів про степовий спорт. Зйомки використовують дуже довгий низький екіпаж, який називається dolgushka, і вміщує більше п'ятнадцяти осіб, які сидять спиною до спини. Ноги спираються на дошку з кожного боку приблизно в футі від землі. За спиною водія розташований великий ящик для зберігання провіанту та всього спорядження спортсменів; і гра надходить в іншу коробку, закріплену на кінці каретки. Немає нічого зручнішого для заміських вечірок. Долгушка запряжена четвіркою коней, запряжених у ярмо; птахи бояться його набагато менше, ніж пішої людини, і підходять досить близько, щоб спортсмен міг стріляти, не сідаючи. Для погоні за вовками, лисицями та зайцями збираються часто багатосотні партії, як дворяни, так і селяни. Звичайним місцем цих полювань є безлюдний острів, що належить генералу Потьє. Вони починаються загальним побиттям степів, після чого дикі тварини переходять лід на острів, думаючи уберегтися там від м'ячів своїх переслідувачів; але незабаром вторглися в їхній відхід. Мисливці утворюють коло навколо острова, а потім починається бійня, яка на деякий час очищає країну від цих пожирачів овець. Дві або три подібних битви відбуваються щороку, головним чином з метою знищення вовків, які приходять отарами і несуть жах у кошари.