Споглядаючи розвиток і організацію народної освіти в Росії від часів Петра Великого до наших днів, не можна не думати, що росіяни надають нескінченно більше значення видимості прогресу, ніж його дійсному існуванню. Можна було б сказати, що вони дуже мало дбають про наукові та інтелектуальні результати, якщо їхні університети та школи будуть повними у всіх фізичних деталях, і якщо вони мають численні навчальні зали, прикрашені назвами всіх наук, які сповідують у Європі.
Проте всі государі Росії більш-менш активно працювали над поширенням народної освіти. На жаль, вони ніколи б не визнали, що цивілізація — це довга й важка робота; і нездатні забути, навіть серед ліберальних ідей, на яких вони базували свої проекти, що вони були перш за все абсолютними князями, вони уявляли, що зможуть цивілізувати свою націю, як вони дисциплінували своїх солдатів; а потім, піддані марнославству та самовпевненості, вони милостиво дозволили собі бути обдуреними всіма блискучими доповідями, поданими їм адміністративними департаментами.
Саме за правління Федора Олексієвича в Москві була заснована перша академія. Тут викладали славянську, грецьку та латинську мови. Згодом у цьому ж місті був заснований університет, а за правління Катерини II. У Петербурзі були Академія наук і мистецтв, товариство сільського господарства. Але вже в той період виявився дух показухи, що становить основу російського характеру; і під час формування тих грандіозних закладів не думали про відкриття жодної початкової школи в обох столицях. Деякі автори справді стверджують, що Петро І. залишив по собі після смерті п'ятдесят одну школу для народу і п'ятдесят шість для військових; але я завжди був схильний думати, що ці заклади існували лише за назвою, і мої дослідження лише підтвердили цю думку.
Перший початковий заклад будь-якого значення, заснований у новій столиці, датується лише початком вісімнадцятого століття: це школа кадетського корпусу, призначена виключно для молодого дворянства, і призначена для формування офіцерів для сухопутної та морської служби та для інженерів. Для того, щоб судити про настанови, що надаються в ньому, слід мати можливість принаймні згадати деяких з його учнів, які вирізнялися своїми талантами і які здобули певний ступінь знаменитостей; але так само важко назвати когось із них, як знайти вчених і науковців серед членів різних академій, згаданих вище. Як би там не було, ми не можемо не мати дуже поганої думки про дух і організацію всіх цих закладів, заснованих Петром Великим і государями, які його змінили в другій половині вісімнадцятого століття.