Вигляд Херсона такий же похмурий, як і образ Ніколаєва блискучий і живий. Не видно нічого, крім напівзруйнованих будинків і покинутих ділянок, які надають йому вигляду міста, зруйнованого війною. Але дивлячись на нього здалеку, коли він височіє амфітеатром на березі Дніпра, з його численними дзвіницями, казармами та садами, можна було б далеко запідозрити, яке видовище представляє його інтер’єр. Понад усе, неможливо уявити, чому місто в такому положенні, з річкою неподалік, придатною для судноплавства для військових кораблів, мало бути покинутим; але такою була імперська воля, і Херсон, повністю принесений в жертву Одесі, тепер майже не подає жодних ознак життя, за винятком його великих вовняно-пральних установ, у яких працюють сотні робітників, і його роздрібної торгівлі, яку євреї монополізували. Єдині залишки своєї минулої величі, яку місто зберегло, це його титул столиці уряду та його трибунали. Губернатор живе в ньому, безсумнівно, проти своєї волі; але багато великих сімей покинули його через лихоманки, які панували в ньому протягом частини року, з більшим смертельним насильством, ніж у будь-якому іншому регіоні. Причиною їх виникнення є широкі шари води, залишені після повеней Дніпра, які, не знаходячи жодного потоку, коли річка повертається в своє русло, застоюються серед очерету, доки промені сонця не стають достатньо сильними, щоб змусити їх випаруватися. Потім посилюються смердючі та чумні виділення, викликаючи злоякісні та черевні тифи, які майже завжди закінчуються смертю.
Населення Херсона, як і всіх інших міст Південної Росії, складається з євреїв, вірмен, росіян, греків, італійців тощо; кілька французів давно осіли там і придбали певні багатства; одні займаються деревиною, інші очолюють вовномийні заклади, про які я вже згадував. Серед останніх є парижанин, який завдяки пранню та перепранню вовни, та ще й за чужий рахунок, зумів зібрати майже 12 000_l. за неповних вісім років. Лавуари ММ. Найзначнішими в Херсоні є Вассал і Потьє, щодня дають роботу понад 600 чоловікам.
Дніпро, якщо дивитися з Херсона, нагадує велике озеро, всіяне островами; Краєвиди, які він представляє, дуже красиві та мають багато характеру морського пейзажу. Маєток, який ми збиралися закласти на тому березі річки, мали насолоду пройти водою близько п’ятнадцяти верст, крізь лабіринт островів і постійну чергування найчарівніших краєвидів. Ми знайшли коней, які чекали на нас на протилежному березі, і менш ніж за чотири години ми були в Кларофці, на кінці нашої подорожі.