Але ми втратили з поля зору графиню Гуаше, яка, зрештою, не найменш цікава з наших героїнь. Змирившись набагато спокійніше, ніж її товариші, з необхідністю залишити татар у спокої, вона найняла собі, ще до їх повного розлуки, маленький будиночок, що стояв окремо на березі моря; і там вона оселилася лише з однією слугою. За прикладом княгині Галліцин вона скинула мантію beguine і прийняла своєрідне чоловіче вбрання. Деякий час її існування було майже невідомо її сусідам; настільки відключеними були її звички. Єдині випадки, коли її можна було побачити, це під час її прогулянок верхи на пляжі, і було помічено, що для цих екскурсій вона вибирала саму штормову погоду.
Але її самітницькі звички недовго приховували її від цікавих запитань. Якийсь полковник Іваноф, який помітив дивні дії паломників з першого прибуття до Криму, взявся стежити за графинею і нарешті взяв будинок неподалік від її притулку; але щоб його присутність не налякала її, він кілька тижнів задовольнився тим, що стежив за нею на відстані під час її самотніх прогулянок, покладаючись на випадок на нагоду познайомитися з нею ближче. Його наполегливість була нарешті винагороджена повним успіхом.
Одного вечора, коли полковник стояв біля свого вікна, спостерігаючи за ознаками наближення шторму, він побачив людину верхи на коні, яка мчала в напрямку його будинку, очевидно, з наміром шукати притулку. Перш ніж це вдалося зробити, буря вибухнула шаленою люттю, і саме тоді полковник був вражений відкриттям, що незнайомець був його таємничим сусідом. Продовження найкраще буде розказано його власними словами:
«Повний здивування та цікавості я поспішив зустріти графиню, яка увійшла до моїх дверей, не вшанувавши мене жодним поглядом. Здавалося, вона була в дуже поганому гуморі, і всю свою увагу зосередила на черепахі, яку несла в лівій руці. Не кажучи ні слова і не піклуючись про воду, що текла з її одягу, вона сіла на диван і кілька хвилин залишалася, очевидно, замислившись. Зі свого боку, Я продовжував стояти перед нею, чекаючи, поки вона звернеться до мене, і радий можливості уважно роздивитися її зовнішність. Вона була одягнена в амазонську спідню, застібнуту на ґудзики, повстяний капелюх із широкими полями, пару пістолетів у поясі та, як я вже сказав, черепаху в руці Під її капелюшком з'явилися сиві, здавалося, не стільки від років, скільки від смутку, відбиток яких був на її обличчі.