Після обговорення гаваней і творів, що до них належать, ми, природно, спонукаємось поглянути на військовий флот і знамениті укріплення, якими росіяни так пишаються і які вони вважають дивом сучасного мистецтва. У 1831 році, коли Липнева революція загрожувала порушити весь status quo Європи, лондонський журнал заявив у статті про Чорне море та Південну Росію, що немає нічого простішого, ніж кілька добре обладнаних суден підпалити імператорський флот у порту Севастополя. Ця стаття надзвичайно стривожила раду імператора, і негайно було видано наказ про будівництво величезних оборонних споруд.
Було побудовано чотири нових форти, що склало загалом одинадцять батарей. Форти Костянтин і Олександр були зведені для захисту великої гавані, один на північному, інший на західному боці Артилерійської бухти; і Адміралтейство і батареї Пола повинні були діяти на суднах, які намагалися увійти в Південну бухту або Корабельну бухту. Ці чотири форти, кожен з яких складається з трьох ярусів батарей і в кожному з яких встановлено від 250 до 300 одиниць артилерії, становлять головну оборону цього місця і, на перший погляд, здаються справді грізними. Але й тут дійсність не відповідає зовнішньому вигляду, і ми вважаємо, що всі ці дорогі батареї більше пристосовані для того, щоб дивувати вульгарів у мирний час, ніж викликати страх у ворога на війні. По-перше, їхня позиція на деякій висоті над рівнем моря та їхні три поверхи здаються нам надзвичайно поганими, і практичні люди погодяться з нами, що ворожа ескадра може дуже легко поставитися до трьох ярусів гармат, які, спрямовані горизонтально, могли, щонайбільше, влучити лише в такелаж кораблів. Внутрішнє розташування здалося нам таким, що так само суперечить усім правилам військової архітектури: кожен поверх складається з кімнат, які відкриваються одна на одну і сполучаються невеликими дверима, із зовнішньою галереєю, що тягнеться по всій довжині будівлі. Усі ці приміщення, в яких працюють гармати, такі вузькі, а вентиляція настільки погано продумана, що ми маємо підстави за нашими власними спостереженнями стверджувати, що кілька розрядів надзвичайно ускладнять артилеристам виконання своїх обов’язків. Але ще серйозніший недолік, ніж ті, які ми назвали, і такий, що ставить під загрозу все існування творів, полягає в загальній системі, прийнятій для їхнього будівництва.