Кораблі, які відвідують порти Каспійського моря, називаються shkooutes, і їхні корпуси мало чим відрізняються від корпусів голландських суден. Вони побудовані з поганої деревини, і всупереч усім правилам. Їхня кількість, хоча значно перевищує потреби торгівлі, не перевищує вісімдесяти; вони вимірюють від 1000 до 2000 hectolitres. Судновласники зазвичай купують старі корпуси в Нижньому Новгороді і перетворюють їх на шкути, ніколи не замислюючись про те, що їх божевілля і відсутність регулярності робить їх надзвичайно небезпечними як морські судна. І тоді командувати ними віддають невігласам-пілотам, які заповнюють посади капітанів у всьому, крім імені. Екіпажі складаються з десяти до шістнадцяти осіб, і їх обирають виключно з огляду на дешевизну, тому судноплавство шквалистим і грізним Каспієм користується дуже поганою репутацією серед купців і неминуче буде зовсім залишено.
Шкути використовуються для перевезення російських і перських товарів, а також робітників, матеріалів, провізії та продукції, що належать до рибальських промислів, розташованих між Саліаном [25], Сіфітурінськом, Ахрабатом і Астрабадом [26], а також для доставки продовольства та запасів до гарнізонів у східних частинах Кавказу.
З усіх цих перевезень тільки коронні дають вантажовідправникам будь-які шанси на прибуток. Російська влада і самі купці визнають, що везти товар з Астрахані до Персії вже нічого не можна. Двадцять років тому вантажі за важкі вантажі становили від 1,30 руб. до 3 за пуд і від 6 до 10 руб. за легкі та великогабаритні вантажі. Зараз фрахт перших не перевищує від 40 до 70 копійок, а других ніколи не досягає одного рубля. Плата за повернення не може бути визначена з точністю, оскільки вона залежить від кількості товарів, які потрібно відвантажити, і кількості суден, готових до завантаження. Часто буває так, що капітани виставляють свої послуги на аукціон, а в результаті програють, а не виграють. Таке зниження плати за фрахт, очевидно, є наслідком надлишку суден, частих корабельних аварій, які спричиняють перевагу сухопутних перевезень, і невеликої кількості імпорту в перські провінції.
Судна, які курсують по Каспію в околицях Астрахані, відомі в країні під назвою «розчіва». Від шкоутів вони мало чим відрізняються, а коштують від 1500 до 4000 рублів. Моряки розрізняють їх на два класи, мангишлаки і аслам, перші з яких отримали назву від порту[27], звідки вони раніше перевозили до Астрахані товари, що привозилися караванами Хіви та Бухари. Цей рух монополізували татари, яким самим не було чого боятися хиргизів і туркманів, коли вони висадилися. У 1832 році було лише вісім мангішлаків, половина з яких були безробітними. Ці маленькі судна перевозять від 700 до 1200 гектолітрів.