Через два дні ми виїхали з Херсона до заміської резиденції дворянського маршалка, де вже зібралася велика група. Спосіб гостинності в Росії дуже зручний і не вимагає великих витрат на оббивку. Ті, хто приймає відвідувачів, дуже мало піклуються про те, добре чи погано поселили їхніх гостей, за умови, що вони можуть запропонувати їм хороший стіл; їм ніколи не спадає на думку, що хороше ліжко та кімната, забезпечена деякими предметами меблів, є для деяких людей настільки ж прийнятними, як і хороша вечеря. Все, що не має відношення до комфорту шлунка, лежить за межами російської ввічливості, і незнайомець повинен відповідним чином скласти свій рахунок. Оскільки ми були останніми, то з приводу ночівлі ми повелися дуже дивно, нас посадили по четверо чи п’ятьох в одну кімнату, без інших меблів, окрім двох жалюгідних ліжок; і там ми були залишені пересунути для себе як могли. Будинок дуже гарний на вигляд; але попри весь портик, терасу та великі зали, він містить лише дві-три кімнати для прийому гостей і кілька мансард, прикрашених назвою спальні. Показовість притаманна російському характеру, але особливо велика серед дрібних дворян, які розтрачують весь свій дохід напоказ. Вони повинні мати обладнання з четвіркою коней, більярдні кімнати, великі вітальні, піаніно тощо. І якщо вони можуть роздобути всі ці надлишки, вони цілком задоволені тим, що живуть на харчі чоловіка і спатимуть у ліжках без будь-яких речей у формі простирадл.
Найнеобхідніші предмети меблів зовсім невідомі в оселях більшості другорядних дворян. Незважаючи на розхвалений прогрес російської цивілізації, у спальні майже неможливо знайти умивальницю та глек. Ліжка — майже така сама велика рідкість, і майже завжди у вас немає нічого, крім дивана, на якому ви можете провести ніч. Ви можете вважати себе надзвичайно щасливим, якщо господиня дому додумається надіслати вам ковдру та подушку; але це така незвичайна вдача, що на неї ніколи не варто розраховувати. На власному прикладі росіяни демонструють справді спартанські звички, у чому я мав багато нагод переконатися під час свого перебування в будинку маршалка. Ніхто, не виключаючи й самого маршалка, не мав окремої кімнати; його старша дочка, хоч і дуже елегантна та чарівна панна, спала на підлозі, загорнувшись у плащ, немов старий ветеран. Його дружина з трьома чи чотирма малими дітьми ночувала в комірчині, яка вдень слугувала будуаром, а сам він стелив собі на одному з диванів у великій залі. Щодо гостей, то дехто спав на більярдному столі; інші, як і ми, змагалися за кілька жалюгідних простих ліжок, тоді як найбільш філософськи налаштовані коротали ніч за пиятикою та азартними іграми.