Пишність губернаторського палацу нас вразила. Коли ми прибули на бал, пройшовши кілька розкішно мебльованих кімнат, нас завели в будуар, де ми побачили мадам Тімірасіф, леді губернатора, в оточенні всієї еліти цього місця. Вона познайомила мене з кількома дамами, які дуже добре говорили по-французьки, і з якими я незабаром зав’язав розмову, таку легковажну й різноманітну, як балачки паризького світу моди. Але невдовзі залунала музика, і ми пішли до дуже великої бальної зали, чудово освітленої й уже наповненої офіцерами. Оркестр, розміщений на підвищенні, чудово грав французькі кадрилі. Я скористався нескінченною мазуркою, щоб дізнатися імена різних осіб: генерал Бригон, лівонець, гетьман усіх козаків; граф Пушкін, куратор Казанського університету; Адмірал Лазареф; калмицький князь Тондудоф; княгиня Долгорука; і молодий перс, який привернув увагу всіх дам під час балу. Його вродливий східний вигляд, його багатий костюм, витонченість, з якою він танцював французькі кадрилі та мазурки, і, перш за все, його титул мандрівника надавали йому надзвичайної краси, яка, здавалося, ні в якому разі не могла його здивувати. Я не буду говорити ні про збірку полковників і ад'ютантів, неминучий і завжди багатий елемент кожної російської вечірки, ні про батальйон високопоставлених осіб, навантажений більшою кількістю зірок і нагород, ніж зазвичай можна побачити на придворних балах у Франції чи Англії.
Дружина губернатора — зразок російської дами у вищій досконалості класу. Елегантна, жвава, чарівна і pleine de distinction, вона володіє всіма якостями, необхідними для королеви вітальні. Вона з чарівною витонченістю вшанувала цей чудовий вечір. Закінчився бал великою вечерею, яка продовжилася до ранку.
В Астрахані ми провели п'ятнадцять добре проведених днів. Незважаючи на спеку, ми бігали з ранку до вечора в супроводі ад'ютанта, якого його високоповажність призначив нам чіцероном. Цей дуже привітний офіцер, який чудово знав країну і постійно стежив за всім, що могло б нас зацікавити, сталося так, що за вісім днів ми знали місто набагато краще, ніж сам губернатор. Одна річ уникла наших пошуків, а саме одна чи дві родини парсів, які й досі живуть в Астрахані, але яких наш провідник не зміг розгледіти. Даремно він шукав і розпитував кожного; ніхто не міг дати йому точної інформації з цього приводу. Вечіри, кавалькади, численні вечері, а понад усе приємна близькість із багатьма приємними родинами, наповнили наше туристичне існування найчарівнішим чином і змусили нас якомога довше відкласти від’їзд, який мав розірвати такі приємні соціальні зв’язки.