Історичний огляд калмицького народу

У період калмицької еміграції Катерина II. посів престол, і російський уряд почав приймати ті принципи одноманітності, які так високо характеризують його теперішню політику. Більше того, було справді неможливо допустити, щоб уся південна частина імперії була віддана бурхливим ордам, які, хоч номінально підкорялися короні, все ж безсумнівно потурали своїй схильності до грабунку. Розташовані між центральними і південними провінціями і займаючи майже всі підступи до Кавказу, калмики були змушені втратити свою незалежність і потрапити під пряме ярмо Росії. Незабаром наміри Катерини не стали секретом, і Убача зрозумів, що він повинен втекти від зазіхань своїх могутніх сусідів, якщо він хоче врятувати те, що йому залишилося від первісної влади ханів. Крім того, якщо ми подумаємо, що влада калмицьких князів була значно обмежена новою організацією їхньої адміністративної ради; що полковник Китчинской, тодішній великий пристоф, своєю суворою поведінкою викликав загальне обурення племен; що політичні та військові потреби Росії постійно зростали; нам не складе труднощів зрозуміти справжні причини еміграції цих монгольських племен. Безумовно, всі ці мотиви були потрібні, щоб спонукати калмиків здійснити таку подорож пустельними регіонами, жителі яких були їхніми природними ворогами. Тим не менш, ми вважаємо, що китайський уряд не залишився без уваги, викликаючи рішучість Убачи; адже, як ми побачимо згодом, імператор уже за часів Айоукі послав мандарина Тулішина до калмиків, щоб запевнити їх у своєму захисті на випадок, якщо вони повернуться до своєї рідної країни[38].