Балаклава, Чембало генуезців, тепер є скромною столицею невеликої грецької колонії, заснованої за часів правління Катерини II, яка зараз налічує кілька сіл із 600 родинами. Під час воєн з Портою імператриця думала апелювати до національних почуттів греків, до їхньої ненависті до турків. Результат виправдав її очікування, і незабаром Росія мала велику військово-морську силу, яка виявляла найбільшу хоробрість у всіх зіткненнях з ворогом. Після завершення походу на Туреччину грецькі війська брали участь у військових діях у Криму; а після завоювання півострова вони були використані для придушення повстань татар і вселяли в них жах кров'яною жорстокістю своїх походів. Саме в той період мусульмани Криму дали їм назву арнаутів, яку вони зберегли досі.
Півострів був остаточно підкорений, греки були сформовані в полкову колонію з містом і територією Балаклави для проживання. Зараз вони налічують 600 бійців, які зайняті лише охороною узбережжя. Колоніст підлягає призову на дійсну службу лише протягом чотирьох місяців у році; інші вісім він має у своєму власному розпорядженні для обробки своїх земель. Кожен солдат має двадцять вісім карбованців на рік і сам знаходить своє спорядження.
Наступного дня після нашого прибуття до Балаклави ми здійснили екскурсію на човні, щоб вивчити геологію узбережжя, і висадилися в красивій маленькій бухті, обсадженій квітучими деревами та кущами. Повернувшись, човнярі зробили собі корони з глоду та квітучих яблунь, а човен прикрасили гірляндами з них, і в такому святковому стилі ми в’їхали до Балаклави. У нашому поетичному ентузіазмі, дивлячись на прекрасне небо, спокійне море та грецьких мореплавців, які таким чином утримали на чужому березі, і після стількох століть, веселі звичаї своїх предків, ми не могли не порівняти себе з однією з численних депутацій, які щороку входили в Пірей, з прикрашеними носами своїх суден. з квітами, щоб взяти участь у блискучих святах Афін.
Того дня ми попрощалися з нашим чудовим другом паном Тебу де Маріньї, який продовжив свій круїз до Ялти, де ми знову мали його зустріти. Ми вирушили до жіночого монастиря Святого Юра, наші думки були наповнені класичними спогадами, які допомогли нам витримати жахливі удари нашого переклатного. Цей транспортний засіб являє собою щось на зразок низького чотириколісного візка, такого вузького, що ледве вміщає двох людей, яким нема на що сісти, крім ящиків і пакунків, покладених на велику копицю сіна. Втримати рівновагу на такому сидінні нелегко, особливо коли кволе спорядження скаче від стовпа до стовпа на повній швидкості трійки здоровенних коней. Але більшість росіян подорожують саме так, і часто цілий тиждень разом, вдень і вночі.