Імператорська родина в Одесі — Салон Воронцових — Одеський театр

Але всі його зусилля не змогли скасувати дуже несприятливий вирок, який громадська думка з самого початку винесла його протеже. Незважаючи на чудовий талант, з яким вона все ще грає певні ролі, її цінувала дуже невелика кількість людей; і вона залишила Одесу з почуттям глибокої зневаги до публіки, яка настільки віддавала перевагу наймізернішому водевілю над усіма її спалахами пристрасті, що вела з нею майже відкриту війну. На останньому виступі французької трупи відбулося майже нечуване до того часу в Росії: утворилася звичайна кабала, супроводжена вибухом дуже бурхливих пристрастей. Усе місто розділилося на дві фракції: одна за мадемуазель Жорж, інша за пана Мондідьє, одного з її найкращих акторів. Говорять, що наша трагедійна королева надзвичайно заздрила цій перевагі й не втратила жодної нагоди принизити свою суперницю. Відповідно, вона спеціально відібрала для останнього виступу дві п'єси, в яких він не брав участі. Публіка, дуже незадоволена тим, що не бачила імені свого улюбленого актора в афішах, пішла до театру в поганому гуморі, про який вони незабаром дали дуже зрозумілі симптоми. Проте все проходило досить добре до кінця останнього твору; але потім був заклик до Мондідьє, який був сприйнятий і палко підтриманий усією ямою, незважаючи на всі зусилля поліції, оточення генерала N і присутності генерал-губернатора. Цей інцидент, який менеджери зовсім не передбачили, викликав у них надзвичайне здивування; ніхто не знав, де Мондідьє. Нарешті, побачивши, що скандал зростає, сам граф Воронзоф наказав комісарові поліції піти в готель Мондідьє і забрати його живим чи мертвим. Комісар знайшов його міцно сплячим і зовсім не усвідомлюючи всіх хвилювань, які він викликав у театрі. Він поспішив туди й продовжував виступати на сцені, але його зупинила вся трупа з мадемуазель Жорж на чолі під приводом того, що така поведінка була б порушенням усіх правил театру. Одним словом, деякий час був невимовний галас. Уся яма встала й не переставала кричати, поки не побачили, як Мондідьє вибіг на сцену, у його сукні було розбито, що показувало, яку важку битву він витримав за лаштунками. Гнівні вигуки тепер змінилися вибухом оплесків; ящики дзвеніли протяжними браво, і навіть самого графа Воронзова було видно, як плескав у долоні й сміявся щосили. Вся аудиторія ніби втратила розум. Генерал Н., дуже збентежений, шмигнув назад у задню частину своєї ложі і сказав одному зі своїх друзів, показуючи на сцену: «Подивіться на цих французів; їм достатньо показати себе, щоб порушити всі усталені звичаї та принципи. Вони приносять із собою безлад, бунт і дух революції; і зараза незабаром поширюється навіть серед найрозумніших людей». По правді кажучи, нічого подібного в Одесі раніше не бачили; і всі ревнощі primissime donne ніколи не спричиняли й двадцятої частини плутанини, яка відзначила ту пам’ятну ніч.