З цих натяків буде видно, наскільки багата країна козаків і якого високого рівня добробуту вона могла б досягти за освіченої та ліберальної адміністрації. Обробна промисловість – єдина, яка поки що не досягла в цьому прогресу. Кажуть, що він не має жодної мануфактури, що цілком природно, враховуючи військову організацію нації. Існує надзвичайна нестача робітників; небагато знайдених у країні, які приходять із сусідніх урядів, вимагають дуже високу платню, аж до двох з половиною карбованців на день, що в Росії непомірно. Що стосується корисних копалин, то Донська країна має велику кількість вугілля і антрациту, останній з яких розробляється в околицях Новочеркаська.
Серед племен, об’єднаних із донським козацтвом, слід особливо відзначити калмиків. За царювання імператора Павла був виданий указ, який наказував провести перепис усіх підвладних Росії кочових племен. Це певне передвістя того чи іншого податку викликало жах серед калмиків; їхні орди почали розбиватися, і велика їх кількість ховалася до козаків. Але фатальний указ незабаром переслідував їх до нового притулку, після чого деякі повернулися в степи Прикаспію, а решта, утримана козаками, була піддана тій самій військовій і цивільній системі управління, що й жителі Дону. Зараз ці калмики становлять приблизно 15 000 осіб і отаборилися на обох берегах Манича, приблизно в 100 милях від місця впадіння в Дон. Щоб дати деяке уявлення про вдачі та звичаї цього народу, я скопіюю тут деякі фрагменти з розповіді про наукову подорож, яку я здійснив вздовж Манич, щоб визначити різницю рівня між Чорним і Каспійським морями.