Окрім інтересу, який ми відчували до цього середньовічного акрополя, у нас був ще сильніший мотив для нашої подорожі до Чуфут Кале; а саме — побачити поета, який із юності живе на цій сумній скелі. Ми багато чули про це від пана Тебу де Маріньї та майора Вандершбруга; Отже, першим пунктом, до якого ми схилили наші кроки, було житло рабина, побудоване, як орлине гніздо, на вершині скелі. Коли нас провели в маленьку кімнату, заставлену книгами й картами, ми опинилися перед маленьким старим чоловіком із довгою білою бородою, який прийняв нас із серйозною й легкою гідністю східняків. Його риси були найбільш суто єврейськими. Завдяки допомозі майора, який був нашим перекладачем, ми змогли продовжити довгу розмову та захопитися різноманітними знаннями, якими володіє людина, настільки відірвана від світу. Хіба не чудово, що людина в такому становищі, повністю позбавлена всіх необхідних приладів, повинна взятися за гігантську справу написання історії караїмів від часів Мойсея до наших днів? Тим не менш, наш рабин працює понад двадцять років, не збентежений труднощами всіх видів, які лежать на його шляху. Було дуже зворушливо бачити людину великого інтелекту, величезної ерудиції та поетичної уяви, яка зношує на спустошеній скелі залишки життя, яке було б таким справедливим і таким продуктивним, якби проходило в активніших сценах. Він показав нам кілька священних віршів у рукописі, написаних у його молодості. Як же я шкодував, що не можу читати творів такого поета.
Він живе як патріарх в оточенні десятка чи дюжини дітей різного віку, які оживляють і прикрашають його самотність. Його житло утворюють кілька кімнаток, що сполучаються між собою галереями. Це дуже скромно, але дивовижна фізіономія рабина та східний костюм його дружини та дочок надають шарму навіть такому грубому житлу. Він проводжав нас до синагоги, невеликої будівлі, надовго залишеної на самоті. Бачили ми також, не без живого інтересу, могилу дочки хана, яка в часи генуезького панування відмовилася від Корану для християнського права і померла у віці вісімнадцяти років серед тих, хто її навернув. Як і все інше в ньому, він був у стані занедбаності та занепаду.
Вся нижня частина гори, а також глибока вузька долина, що тягнеться на схід від Чуфут-Кале, вкрита гробницями, чому ця ситуація отримала назву Долина Йосафата. Навпроти караїмського містечка знаходиться знаменитий Успенський жіночий монастир, який щорічно в серпні відвідують понад двадцять тисяч паломників. Його осередки, викопані в скелі, здалеку мають дуже цікавий вигляд. Деякі дерев’яні сходи на зовнішній стороні скелі ведуть до кількох поверхів цього унікального монастиря, де проживає лише кілька ченців.
Повертаючись до Багче Серай, ми помітили кілька склепів у скелі, які є притулком великої кількості циганів. Ніде цей бродячий народ не має більш огидного вигляду, ніж у цій місцевості. Їхні жахливі недуги, спотворені кінцівки та невимовна убогість змушують майже сумніватися в тому, що вони належать до людства.
Наступного дня ми вирушили до Сімферополя, де мали провести кілька днів.
Примітки автора:
[68] Чуфут-Калех, який раніше називався Кірков, протягом тривалого періоду був резиденцією ханів, доки Менґле Ґераї не залишив її для Багче-Сарай у 1475 році.