Саме в 1226 році монгольсько-татарські орди під проводом Батия, онука Чингісхана, після нападу на Росію, Польщу та Угорщину вперше з'явилися в Криму і заклали основи татарського царства, яке незабаром мало досягти високої могутності. Приблизно в той самий час генуезці заволоділи кількома важливими пунктами на південному узбережжі та заснували Каффу та інші міста, які стали надзвичайно процвітаючими осередками торгівлі. Їхнє процвітання тривало до 1473 року, коли турки, вже господарі Константинополя, витіснили генуезців з Криму і взяли під свій захист ханів Малої Татарії, які стали васалами Порти, зберігаючи при цьому абсолютну владу над Кримом. З того часу і до вісімнадцятого століття історія півострова — це лише довга серія змагань між османами, татарами та московитами.
Росія, жадаючи цієї прекрасної країни, скористалася її безперервними революціями і послала туди велику армію в 1771 році, щоб посадити на трон молодого принца Сахеба Герая. Цим політичним ударом вона вирвала Крим з рук Порти і поставила його під свій єдиний захист. В обмін на добрі послуги імператриці Сахеб Герай поступився їй містами Керч, Єні Калех і Калбурун, дуже вигідно розташовані на Дніпрі. Таким чином Росія зробила перші кроки до знаменитого Кайнарджійського договору 1774 року, який надавав їй вільне судноплавство всіма залежними від турецьких володінь морями. Але лише в 1783 році її панування остаточно встановилося на півострові, і татари підкорилися ярму, проти якого вони так часто і так сміливо боролися.
Під час блискучого періоду правління ханів у Криму резиденціями уряду чергувалися Ескі-Крім і Чуфут-Кале, аж до початку шістнадцятого століття, коли Багче-Сарай став столицею.
У нинішніх простих і порядних татарах навряд чи можна було б розпізнати нащадків тих лютих монголів, які встановили свою владу над частиною Західної Європи. Є велика різниця між приморськими татарами в горах. Перші стали жадібними, підступними та віроломними через їхні постійні стосунки з росіянами; тоді як їхні гірські брати зберегли патріархальні манери, які відрізняють азіатські народи. Їхня гостинність дуже щедра. Найкраща кімната татарина і найкраще, що може дозволити собі його будинок і його стіл, пропонуються його гостю з сердечною готовністю, яка забороняє саму думку про відмову; і він вважав би образою пропонувати будь-яку іншу плату, крім дружнього потиснення руки.