Навпроти палацу нереїдою здіймається над водами Дніпра маленький гранітний острівець. Єдиними його мешканцями є кілька білих альбатросів і старий лісник, чия хатинка захована серед дерев. Він веде справжнє життя відлюдника. Його рушниця та його рибальські снасті забезпечують його їжею; кущі та шипшина дають йому можливість стріляти, і таким чином він знаходить усе необхідне для своїх потреб у межах свого відступу. У нього є човен, на якому він може відвідати кожен куточок узбережжя острова, який він ділить із птахами небесними. Крім кількох рибалок, ніхто не наважується пронизувати той лабіринт скель і вирів, які роблять Дніпро таким небезпечним тут.
Окрім Потьомкінського парку, у місті є ще один надзвичайно красивий, який слугує громадською набережною. Людно двічі на тиждень, коли виступає військовий оркестр. Його протяжність, широкі водяні береги, тінисті алеї та дрібний газон роблять його одним із найкрасивіших садів, які я бачив у Росії.
Ми провели тиждень у Катеринославі під дахом чудової французької родини, яка давно осіла в країні. Суконна фабрика панів Нейманів — єдиний промисловий заклад у місті. Їхні машини, імпортовані з Франції та Англії, і глибоке знання своєї справи дають їм змогу надавати своїм товарам найвищої досконалості, незважаючи на те, що містер Нойман запевнив нас, що він, безперечно, зобов’язаний закрити свою установу до закінчення двох років. Ми вже виклали причини, які заважають прогресу мануфактури в Росії і повністю паралізують промислові зусилля найздібніших людей.
Під час нашого перебування в Єкатеринославі ми отримали все задоволення від екскурсії в гори Азії, не змінюючи місця проживання. Тільки в Росії можна зустріти такі щасливі випадки. До міста прибуло триста кавказьких горців, які за бажанням правителя розважили жителів показом своїх бойових ігор і вправ. Їхали до Варшави, нести почесну варту героя дня Паскевича. Ця примха людини, розпещеної долею та імператором, цілком характерна для росіян: щоб лише її задовольнити, кілька сотень горців змушені були залишити свої родини й подолати величезні відстані, щоб вийти на парад на великій площі столиці.
Видовище тих напівварварів, що напливають, як потік, і заволодівають містом, як завойованим місцем, було добре розраховане, щоб порушити нашу цікавість. Дивлячись на це незвичайне видовище, ми забули про час і місце, і, здавалося, нас перенесли назад серед гігантських вторгнень Тамерлана та його винищувальних орд Азії, з їхніми дикими криками та мальовничими костюмами, що налітали з довгими списами та вогняними скакунами на стару Європу, так само, як вони з’явилися кілька століть тому, коли підкорили своїй владі всі широкі володіння Росії.