Наступного дня після цієї пам’ятної пригоди Ентоні повідомив нас, що хліба більше немає. Звістка змусила мого чоловіка припинити свої наукові роботи і вирушити до Селеної Састави, від якої нас віддаляло всього тридцять п'ять верст. Не можу передати, з якою радістю калмики й козаки знову заволоділи своїми верблюдами. Нам не варто дивуватися будь-якій ексцентричності смаку, коли ми бачимо, що люди віддають перевагу виснажливим тортурам їзди верхи на цих огидних рисаках, ніж втомі від проходження п’ятнадцять-двадцять верст на день. Hommaire теж не виглядав незадоволеним тим, що знову зайняв своє місце в бричці. Одним словом, ми всі були схожі на групу школярів, які отримали неочікуване свято.
Перш ніж дійти до солеварні, де ми мали намір попросити гостинності, ми пройшли кілька калмуцьких таборів; в різні боки показалися вози, навантажені сіллю. Пустеля набувала більш жвавого вигляду, і ми вже не були самі між небом і степом.
Прибувши в Селену, нас відвели до будинку підінспектора солеварні (інспектора не було). Ми знайшли того чиновника в найжалюгіднішій норі, порівняно з якою хатина в Гуідуку була палацом. Такого жахливого дефіциту всього необхідного житла ми ще не бачили навіть у найбідніших російських селян.
Нас прийняв маленький чоловічок із ласочкою в такому старому й потьмянілому мундирі, що не було видно ні кольору тканини, ні мережива. Його прояви збентеженої радості — його балакучість, що нагадувала майже божевілля, — і його безперервна настирливість довершували нашу огиду. Будинок, купа руїн, яку не давали впасти кілька напівзгнилих стовпів, був жахливо брудний. Нам призначили найменш напівзруйновану камеру, але знадобилося більше двох годин, щоб розчистити хмари пилу, підняті Ентоні, вимітаючи її. Вікна були без рам, двері виламані, меблів не було. Як же ми шкодували, що не отаборилися, як завжди, у степу. Ми спробували вийти з дому, але підполковник (бо наш господар носив це звання, окрім звання підінспектора) так обурився, що ми були змушені, хотіли ми чи ні, змиритися з його надзвичайною гостинністю. Щоб компенсувати нестачу меблів, ми зробили, як турки, і поставили килим і подушки на землі служити нам для ліжка та дивана.