Історія цієї недавньої трагедії, розказана на тому самому місці, де вона сталася, не справила на нас жодного враження; Отже, можна уявити мій розчарування, коли раптове розвіювання туману дозволило нам розрізнити на відстані сотні ярдів від дороги те, що здавалося надто відчутним втіленням моїх страхітливих фантазій. Не було місця сумнівам. Чоловіки перед нами були тими жахливими черкесами, яких я тремтів від думки про зустріч. Крик, який вирвався з мене, коли я їх побачив, почув, на щастя, один із наших козаків, котрий одразу ж полегшив мені думку, запевнивши, що це люди дружнього племені. Тим не менш, незважаючи на моє переконання, що ми не маємо ніяких бойових дій, яких слід було б затримати, я не без деякого таємного занепокоєння побачив, як вони проминули повз нас. Загін був невеликий, щонайбільше п’ять чи шість, але виглядали досить небезпечними. Я ніколи не забуду погляди, які вони кидали на наших козаків, проїжджаючи повз, хоч тільки в поглядах вони виявляли ту ненависть, яка була в їхніх серцях до всього російського. Усі вони були у повному озброєнні. З-під чорних бурок виблискували їхні пістолі та булатні поніарди. Зізнаюся, я був найбільше задоволений їхньою появою, коли вони просто зникали з очей на вершині пагорба, де їхні бойові постаті вимальовувалися на тлі неба. Побачені крізь туман, вони спонукають мене думати про героїв Осіяна.
Ми продовжували повільно петляти по крутій і вузькій стежці, і протягом півгодини ми не побачили жодної каюти чи живої істоти, за винятком кількох найбільших грифів, які безшумно літали над нашими головами. Нарешті ми дійшли до кульмінаційної точки дороги, звідки можна було дивитися вниз на долину, П'ятигорськ, розкидані по височині вілли і всі деталі чудового пейзажу, який ніби випадково опинився серед суворих і величних пейзажів Кавказьких Альп. Звідти нас чекав пологий спуск близько версти до околиць П'ятигорська.
Лише протягом останніх десяти-дванадцяти років можна було без особливого ризику доїхати в екіпажах до П'ятигорська, частково через вороже ставлення черкесів, частково через стан доріг. Останні були удосконалені, і на них було створено велику кількість військових постів, так що тепер води Кавказу щорічно відвідують понад 1500 осіб, які відвідують їх з усіх кінців імперії для оздоровлення чи розваги. Катастрофи стають дедалі рідшими, і після того, про що я згадав, жодної іншої події подібного роду не сталося.