Торгівля Чорного моря — Митні заборони та одеська комерція

Приголомшений цим комерційним процвітанням, до того часу небаченим у Росії, і, безсумнівно, вірячи в його незмінність, уряд тоді вирішив повернутися до своєї заборонної системи, і через невігластво чи нездатність міністерство навмисно своїми руками знищило комерційне багатство Південної Росії. У 1822 році, коли цього найменше очікували, указ придушив свободу Одеського порту і зобов’язав купців сплачувати мита з усіх товарів, які тоді були на складах. Це викликало сильну тривогу, і оскільки було абсолютно неможливо негайно сплатити такі величезні мита, як ті, що накладалися загальним тарифом імперії, купці щиро протестували та погрожували всім банкрутами. Губернатор міста, наляканий катастрофами, які спричинить дотримання закону, взяв на себе відповідальність за затримку; і до Петербурга були направлені комісари для ознайомлення імператора зі станом торгівлі в Одесі. Олександр, чиї наміри завжди були чудовими, і який, безсумнівно, був обманутий фальшивими повідомленнями, негайно скасував указ. Тому свободу Одеського порту було відновлено, але не в такому обсязі, як раніше. Були зроблені поступки митній колегії, п'ята частина мит, що стягувалися в інших російських портах, накладалася на товари, що надходили в Одесу, а інші чотири п'ятих повинні були сплачуватися при їх відправленні у внутрішні країни. Межі вільного порту також були значно скорочені, і було утворено дві лінії митниць, одна навколо порту, інша навколо міста. Ці рядки існують досі.