Після катастрофи генуезьких колоній великі шляхи сполучення Закавказзя - Каспію, Волги, Дону і Кубані - були розірвані, втративши свої джерела живлення, і всі торговельні відносини з Середньою Азією на деякий час призупинилися. Венеціанці, які отримали від турків право судноплавства по Чорному морю в рахунок щорічної данини в 10 000 дукатів, марно намагалися зайняти місце, яке втратили їхні суперники; вони, у свою чергу, були вигнані з Чорного моря, Дарданелли були закриті для всіх націй Заходу, і турки та їхні піддані, греки з Архіпелагу, одні мали привілей проходити через протоку. У наших зауваженнях щодо Каспію ми вже вказали на нові виходи, які східна торгівля здобула собі через Смірну, і на велику революцію, що відбулася після відкриття Васко де Гами.
За правління перших ханів, які були платниками Порти, Крим втратив усе своє торговельне та сільськогосподарське значення. Безперервні війни та безперервні повстання, іноді сприятливі, іноді карані Портою, додані до все ще глибоко вкорінених звичок кочового та бродяжницького існування, на багато років перешкоджали відродженню країни. Але багатий родючий ґрунт і країна, вдосталь забезпечена всіма необхідними для людини ресурсами, перемогли природну лінощі татар, так само, як вони робили це раніше через дикі орди, що послідовно вторглися в Тавриду. Схили пагорбів і долини вкрилися селами, і всі галузі місцевої промисловості швидко розвивалися разом із внутрішнім спокоєм країни. Кукурудза, худоба, ліс, смоли, риба і сіль Малої Татарії служили вантажами для багатьох суден. Торгівля Центральної Азії, правда, була для неї безповоротно втрачена, але експорт її місцевих продуктів і того, що Росія надсилала їй Доном і Азовським морем, був більш ніж достатнім, щоб підтримувати її народ у дуже процвітаючому, якщо не в розкішному стані. Каффа брав участь у загальному покращенні; він знову піднявся з руїн, став торговельним центром країни, як за часів генуезців, і його розвиток був таким, що турки дали йому підлесливу назву Кучук Стамбул (Малий Константинополь).