Їдкий дотеп, що призвів до її неласки при петербурзькому дворі, її величні манери, її ім'я, її феноменальна пам'ять і величезні статки швидко привернули до неї всіх знатних осіб Південної Росії. Видатні іноземці палко жадали честі бути їй представленими, і незабаром вона очолила невеликий двір, де головувала, мов справжня володарка. Але, будучи від природи дуже примхливою, іноді вона піддавалася раптовому бажанню зачинитися на цілі місяці в цілковитій самоті. Хоча вона й поверталася до філософських та вольтер'янських ідей, спогади про пані де Крюденер викликали в неї періодичні напади побожності, які дивним чином контрастували з її звичним способом життя. Саме під час одного з таких нападів вона встановила велетенський хрест на одній із висот, що височіють над Кореїзом. Оскільки хрест позолочений, його видно з великої відстані.
Її смерть у 1839 році залишила порожнечу в російському суспільстві, яку нелегко заповнити. Вихований у школі вісімнадцятого сторіччя, добре обізнаний у літературі та мистецтві Франції, розмовляючи цією мовою, повністю володіючи тією легкою, грайливою образливістю, яка робила її такою грізною в минулому; будучи близьким спостерігачем усіх подій і всіх видатних людей імперії; володіючи, крім того, силою розуміння й проникливості, що надавало її розмові однакову різноманітність і вказівку; чоловік розумом і різноманітністю знань, жінка витонченістю і легковажністю; принцеса Галліцін належала своїми блискучими якостями та чарівними недоліками до класу, який день у день вимирає.
Тепер, коли у Франції розмови повністю розвінчані та існують лише в кількох салонах Європи, важко уявити собі вплив, який раніше мали талановиті жінки. Ті сучасності, які більше прагнуть стати знаменитістю через пресу, ніж панувати в суспільному колі, охороняють скарби своєї уяви та інтелекту з тривожною стриманістю, яка не може не стати справжньою шкодою для суспільства. Писати фейлетони, романси, вірші — це все добре; але головувати у вітальні, як жінки вісімнадцятого сторіччя, теж має свої переваги. Але ми не повинні звинувачувати лише жіночу стать у втраті переваги, яка колись належала французькому суспільству. Сучасні люди, більш серйозні, ніж їхні попередники, більше зайняті позитивними, відчутними інтересами, здається, з холодною зневагою дивляться на те, що останнім часом викликало в них найщиріше захоплення.