Граф Воронзоф є справжнім великим сеньйором і витрачає понад 6000 фунтів на рік на пишноту та розваги. Його ім'я, його величезний стан і вплив при дворі дають йому перевагу над більшістю фаворитів імператора. Вихований в Англії, де його батько був послом більше сорока років, він виглядає більше англійцем, ніж росіянином, і не зберіг нічого від своєї національності, крім відданої вірності імператору та вишуканої ввічливості, якою відрізняються російські дворяни. Його таланти, привітність і легкість характеру забезпечили йому численних шанувальників серед одеситів та іноземців. Микола не міг зробити кращого вибору, ніж обрати його намісником Нової Росії. Його розкішні смаки та величезне багатство дають велику eclat рангу, який він займає, і ставлять його в один ряд із найвеличнішими лордами Європи. Його дружина — донька знаменитої графині Браніської, гігантські статки якої довго дивували самих росіян. Вона померла нещодавно у віці дев'яноста п'яти років, залишивши своє величезне багатство своєму єдиному синові, за винятком лише чотирнадцятої частини, яка, згідно з російськими законами, передавалася двом її донькам. Її скупість була такою ж сумнозвісною, як і її багатство, і про неї розповідають історії, які набагато перевершують усе, що розповідають про найвідоміших скнарів. Згадаю лише одну з них, достовірність якої мені підтвердив очевидець.
Пан Данц, один із наших друзів, мав нагоду заїхати до графині по справах, залишив свою брічку на подвір’ї її будинку, в якому була худоба. За звичаєм на Русі за каретою повісили великий оберемок сіна, призначений для його коней. Коли його провели в кімнату, яка виходила на подвір’я, він зав’язав жваву дискусію з графинею, яка не поступилася жодним із його аргументів, і незабаром, утративши терпець, ніби хотів припинити розмову, підійшла до вікна. Але щойно вона подивилася на подвір’я, вона знову взялася за всі пункти дискусії, одну за одною, ніби напівсхильна поступитися, і тримала пана Данца в напрузі понад півгодини. Надзвичайно спантеличений цією раптовою зміною характеру дами, яку він не знав, як пояснити, він уважно стежив за всіма її рухами і помітив, що час від часу вона кидала швидкий погляд на двір; після чого він з ураженою необережністю підійшов до вікна і що побачив? Дві чи три жахливо худі корови діловито їдять сіно за його каретою. Графиня затягнула розмову, щоб виграти час, щоб її корови нагодували за рахунок відвідувача; і, відповідно, щойно остання лопатка сіна була з’їдена, вона відновила всю свою величність, перервала дискусію одним словом і дала містеру Данцу його конгу.