Торговельна політика в Криму — Керч, Кафа, виноробство та соляні промисли

Непросто визначити справжні мотиви, за якими старе генуезьке місто було залишено на користь свого суперника на Кіммерійському Босфорі. Ймовірними причинами були санітарні заходи, необхідність загального карантину біля входу в Азофське море, заохочення підстаканників і запальничок, а також корисність великого торговельного комплексу, відкритого для виробництва всієї Росії. Проте ми вважаємо, що всі ці аргументи насправді мали другорядну вагу і що падіння Феодосії слід приписати не чому іншому, як абсурдному марнославству. Відновити стародавню назву Odessus; заснувати місто під назвою Овідіополь у країні, де Овідій ніколи не жив; вводити наших географів в оману, даючи назву Tiraspol підлому селу на Дністрі, перед Бендерами; замінити ім'я Theodosia на ім'я Caffa; усі ці нововведення могли б сподобатися деяким археологам, але як можна було встояти перед думкою про відбудову знаменитої столиці Босфорського царства? Яка непереборна спокуса збудувати нове велике місто біля підніжжя Мітрідатової скелі! Тому пам’ять про мілетців мала згаснути перед пам’яттю про славетного володаря Понту; Феодосія була позбавлена ​​своїх привілеїв і доходів, її торговельний трибунал було перенесено до Керча, а на судна, які заходили туди до прибуття в останній порт, було накладено подвійні збори. Звичайно, не можна було б підтвердити перевагу Феодосії, ніж те, що було втілено в цих свавільних заходах, і не могло бути більш незаперечного доказу примхи, якій було принесено в жертву генуезьке місто. Caffa була набагато краще, ніж Kertch, пристосована до тих умов, які офіційні накази оголошували як підставу для знищення її комерційної позиції. Керчські дороги часто закриті для суден протягом трьох-чотирьох місяців безперервно; якірна стоянка небезпечна, і часто катастрофічна, як через відсутність притулку, так і через мілкість води. Порт Феодосії, навпаки, завжди відкритий, і корабельні аварії там невідомі. У гарну пору року активна служба лихтерів могла зосереджувати там усі вантажі, що привозяться Доном і Азовським морем. У такий спосіб комерційні відносини з Росією через Чорне море ніколи не зазнали б жодної перерви; і, що є незліченною перевагою в тих широтах, іноземні судна, які більше не були змушені здійснювати довгий і важкий перехід до Таганроку або ризикувати зимувати в льодах, могли, якщо їм не вдалось отримати вантаж у Феодосії, без втрати часу продовжити пошуки судна до південних берегів Чорного моря. Усі ці великі міркування, які підняли процвітання Каффи так високо, були витіснені велінням марнославства.