Калмики, як і більшість інших відгалужень монгольського походження, є буддистами, точніше ламітами. На думку всіх авторів, буддизм зародився в Індії, а Будда, який згодом обожнювався своїми послідовниками під іменем Дчакчамуні, був його засновником і першим патріархом. Зустрічаючи опір фанатизму дітей Брахми, нове віровчення мало просунулося і, здається, спочатку жорстоко переслідувалося. Вчені дослідження М. Абеля Ремусата показали, що в Індії існувала спадкоємність двадцяти восьми буддистських патріархів. Лише приблизно в 495 році нашої ери Бодхідхарма, спонуканий, безсумнівно, переслідуваннями брахманів, вирушив до Китаю, де доктрини Будди вже досягли значного прогресу, а також до Тібету та значної частини Тартарії. Тим не менш, минуло вісім століть, перш ніж наступники Бодхідхарми вийшли зі свого невідомого та хиткого становища: саме грандіозній долі прославленого Чингісхана вони завдячували тією королівською величчю, якою згодом насолоджувалися під іменем Далай-лами.
За словами Клапрота, перші сліди буддизму зафіксовані в монгольській книзі під назвою «Джерело серця», написаній за часів Чингісхана. Там розповідається, що завойовник, збираючись увійти в країни, окуповані буддистами, відправив посольство до їхнього патріарха з такими словами: «Я обрав тебе своїм первосвящеником і первосвящеником моєї імперії; поправте мені; я даю тобі опіку над теперішнім і майбутнім добром мого народу, і я буду твоїм захисником». Бажання Чингісхана швидко здійснилися; з цього часу патріархи часто проживали при дворі завойовника, і їхню релігію нарешті прийняли найбільші монгольські воїни. У правління онука Чингісхана буддизм уже став могутнім; а потім верховні жерці, прийнявши титул Далай-лами, закріпили свою резиденцію в Тібеті, де до них продовжували ставитися як до справжніх монархів, поки розбрати та суперництво не знищили весь престиж їхньої влади, і вони не стали змішаними з іншими васалами Китайської імперії.
Коли буддизм утвердився в Тібеті, ця країна вже була населена християнами, і несторіани мали там багато монастирів. Релігійна терпимість монгольських монархів була безмежною: усі віросповідання користувалися рівним захистом у їхній столиці. Християни були особливо численні в імперському місті, де вони мали церкву з дзвонами, і якою довго керував італійський архієпископ. Наслідком цієї загальної толерантності та потужної дії принципів християнства неодмінно повинно було стати істотною зміною буддизму; і ми вважаємо разом з паном Ремузатом, що ми повинні звернутися до цього періоду для походження та пояснення багатьох точок аналогії між ним і доктринами християн.