В Астрахані бруківка — розкіш, зовсім невідома, а вулиці піщані, як околиці. Незважаючи на те, що вдень вони майже безлюдні через сильну спеку, небагато видовищ є більш жвавим і мальовничим, ніж те, що вони представляють увечері, коли все місто прокидається від сонливості, в яку його вкинула температура 100. Тоді кожен поспішає насолодитися освіжаючим повітрям сутінків; люди сидять біля дверей, розважаючись тим, що проходить; бізнес відновлюється, а магазини киплять; численне населення всіх рас і мов швидко поширюється по мостах і набережних, облямованих деревами; канал вкритий каїками, наповненими фруктами та ягодами арбутуса; навсібіч мчать елегантні дрошки, калеші, вершники, і все місто має такий парадний вигляд, який дивує і захоплює мандрівника. Він знаходить там зібрані у фокусі всі мальовничі предмети, які вразили його окремо деінде. Поруч із татарським житлом розкинулась велика почорніла від часу будівля, яка своєю архітектурою та різьбленням переносить вас у середні віки. Європейський магазин виставляє свою модну галантерею навпроти караван-сараю; чудовий собор затьмарює гарну мечеть із фонтаном; мавританський балкон містить групу молодих європейок, які спонукають вас думати про Париж, у той час як витончена біла тінь загадково ковзає під галереєю старого палацу. Усі контрасти тут зустрічаються разом; і тому трапляється, що, переходячи з одного кварталу в інший, ви думаєте, що зробили лише коротку прогулянку, і ви зібрали запас спостережень і спогадів, що належать до всіх часів і місць. Росіяни повинні пишатися містом, яке виникло не вчора, як усі інші в їхній країні, і де не страждає холодна одноманітна регулярність, яка без кінця зустрічає вас у всіх куточках імперії.
Храми в Астрахані побудовані не в незмінному грецькому стилі всіх інших культових споруд Росії: у них є різьблення, шпилі, балюстради, те, що привертає погляд, і деталі, що закріплюють його. Собор, побудований наприкінці сімнадцятого століття, є великою квадратною будівлею, увінчаною п’ятьма куполами, позолоченими та пофарбованими лазурем, і представляє стиль, який є середнім між азіатським та європейським. Інтер’єр увішаний картинами, які не мають жодної художньої цінності, але привабливі для ока через багатство своїх рам, більшість із яких зроблено з масивного срібла з дивним карбуванням. Найцікавішим пам'ятником в Астрахані є невелика церква, що прихована в форті Петра Першого. Його приписують Івану IV. Його архітектура суто мавританська, і він весь усіяний деталями, надзвичайно цікавими для художника. На жаль, він давно занедбаний, і зараз використовується як склад.