А тепер анекдот, який ілюструє роботу Ради доріг і шляхів.[10] У 1838 році граф Воронзоф запропонував побудувати міст через струмок, який перетинає дорогу з Овідіополя в Одесу і який двічі на рік перетворюють на річковий. Головний інженер району оцінив витрати в 36 750 рублів, міністерство відмовилося від проекту, і міст простояв не побудований чотири роки. У 1841 році граф Воронзоф відвідав Бессарабію, і його карета ледь не перекинулася на маленькому старому мосту, яким перетинається струмок. «Дуже шкода, — сказав він М----і, який супроводжував його, — що тут немає відповідного мосту; можливо, міністерство не відмовилося б у його дозволі, якби інженери були поміркованішими у своїх вимогах».
Кілька днів по тому М----я послав за італійським інженером і дав йому в руки звіт про всі вимірювання, на основі яких урядові інженери заснували свою оцінку. Італієць просив спочатку 8400 рублів, а нарешті знизив свою вимогу до 6475. М----i поспішив викласти свою пропозицію графу Воронзову, який був вражений і миттєво прийняв умови. Міст мав бути зведений негайно. Невдовзі головний інженер відвідав М----і й обсипав його докорами й запереченнями, на що перший відповів так: «Мій добрий пане, я не зводив на вас наклеп і не відчуваю до вас найменшої ворожнечі. Я хотів міст, щоб я міг відвідувати свій маєток без небезпеки. Недостатньо мати пароплав на лимані Дністра, якщо немає також засобів для використання Ваша вимога за виконання робіт була 36 750 рублів; інша людина, яка не хоче втрачати роботу, задоволена її виконанням за 6475. Як би там не було, я отримаю міст, і це я задумав.
З цього ми бачимо, з якими труднощами в Росії здійснюються корисні поліпшення. Найсерйозніші й гідні похвали цілі постійно зриваються через пороки адміністративної системи. На жаль, фатальний вплив і тиранія державних службовців ніколи не покінчиться, доки в соціальних установах імперії не відбудуться радикальні реформи; але поки ніщо не вказує на те, що є серйозні наміри запровадити таку систему.
Примітки автора:
[9] Див. Додаток, стор. 101.