Країна донських козаків межує з півночі двома урядами Воронежським і Саратофським; на сході останньою та Астраханською; на півдні — уряд Кавказу, країни козаків Чорноморського та Азовського морів; на заході — уряди Воронея та Єкатеринослава та Українська свобода. Уся ця територія утворює величезну територію, жодна частина якої не є відокремленою, як стверджує М. Шніцлер; навпаки, регентство Таганрока повністю охоплено ним.
Країну козаків можна розділити на дві дуже чіткі частини: розташовану на півночі та на заході, яка представляє собою високі рівнини, пересічені багатьма річками та ярами, чудово пристосована для землеробства та має чудові пасовища. Серед численних річок можна виділити Донецьк, Міус і Кальміус, що позначає його кордон на заході, а також Хопер і Медведиця на північному сході. В основному вздовж двох останніх течій козаки заснували свої найвідоміші конюшні, серед яких найвидатніші конюшні графа Платова. Другий поділ країни складається з усіх степів, що простягаються вздовж лівого берега Дону до меж уряду Кавказу і вздовж Манича до кордону Астрахані. Ґрунт тут незмінний; це російська пустеля у всій її одноманітності, а басейн каламутного і солонуватого Манича ідеально гармонує з регіонами, які вона перетинає. Але ті одноманітні рівнини є джерелом багатства для козаків, які вирощують великі табуни коней та іншої худоби; кілька тисяч калмиків теж знаходять у них прожиток.