Береги Дніпра — Херсонське дворянство та поміщицькі маєтки

Ця трагічна подія схвилювала всю країну, але лише через шість тижнів поліції нарешті вдалося заарештувати винуватця злочину завдяки зовсім новій інформації, яка надала всій історії ще дивнішого вигляду. Зі слів самого вбивці випливало, що він належав до сім’ї крамарів і покинув свій бізнес лише для того, щоб виконати довгоочікуваний проект. За кілька місяців до вбивства він поїхав до Криму, де докладав зусиль, щоб приховати свою особу та перешкодити будь-яким спробам прослідкувати його кроки, відпустивши бороду, прийнявши звички та вигляд мужика та часто змінюючи місце проживання. Коли він вважав, що свої заходи в цьому відношенні завершені, він пішов і найнявся в постильйони до єврея, який утримував вищезгадану поштову станцію. Більше місяця він чекав слушної нагоди, коли приїхав нещасний кур'єр, який став його жертвою. Він зізнався, що кілька хвилин вагався перед тим, як скоїти вбивство, не від жаху самого вчинку, а тому, що впізнав у кур’єрі давнього товариша свого дитинства. Двічі, помітивши, що чоловік спить, він покидав своє місце і вставав позаду вагона з наміром вдарити його по голові; але двічі його мужність підвела його; однак третього разу він вихопив власну шаблю кур’єра й розколов нею собі череп. Захопивши валізу, він кинув труп у рів і продовжив шлях до Херсона, де залишив кібітку, переодягнувся, відстриг бороду і пішки увійшов до міста. Його родина прийняла його без найменшої підозри, не сумніваючись, що він прибув просто з Криму, і більше шести тижнів він жив спокійно, будуючи, як і всі інші, численні припущення щодо події, яка була постійною темою розмов. Тим часом кілька осіб, вражених схожістю його рис із рисами зниклого постильйона, підняли поліцію на сполох, і його заарештували саме тоді, коли він вирушав до Бессарабії. Його засудили до ста ударів нотатом, а поштмейстера відправили до Сибіру. Діти останнього були записані в солдати, і все, що він був вартий, стало здобиччю поліції.