Ногайці, які населяють рівнини Криму та степи Азофського моря, безсумнівно, найближчі за зовнішнім виглядом до монголів з усіх татар, і загалом їх фізіономія така, що не може бути віднесена до іншого походження. Крім того, згідно з їхніми власними традиціями, вони ніколи не входили до складу Капшаку і не прибули до Європи аж до смерті Чингісхана, після того, як з незапам’ятних часів жили, якщо не з монголами, то принаймні поруч з ними.
Згідно з Лесвеком, орда ногайців, яка довгий час була найвідомішою на Заході після орди Капшака, була створена в тринадцятому столітті Ногаєм, татарським полководцем, який після завоювання країн на північ від Чорного моря спромігся утворити державу, незалежну від Капшака. Перекази, які я зібрав серед самих ногайців, не містять жодної згадки про полководця такого імені; їхні хроніки стверджують, що назва нації походить від neogai (що можна перекласти фразою, може, ти ніколи не пізнаєш щастя), і що це було даровано їм у їхній старій країні, через їх нестабільне та бродяжне життя.[58] Я схильний прийняти цю думку; якщо врахувати значення, яке ногайці надають знатності та стародавності раси, було б дуже дивно, що вони не зберегли імені засновника своєї влади. Ці ж перекази розповідають, що після смерті Чингісхана орда, з якої походять ногайці Криму, прибула під командуванням Джанібек-хана на Волгу, лівим берегом якої вона володіла протягом багатьох років. Частина цієї орди згодом форсувала річку і, просуваючись до підніжжя Кавказу, осіла на Кумі і Тереку. Основне плем’я цих татар, про яке ми збираємося говорити, незабаром покинуло ті краї і, переправившись через Дон, Дніпро та Дністер, нарешті осіло в Бессарабії, в країні під назвою Буджяк. Там він залишався понад півстоліття; але зазнаючи постійних утисків з боку турків і молдаван, він покинув свою нову країну, повернувся і під командуванням Джаннат-бея перетнув Крим і Керченську протоку. Вийшовши на береги Кубані, орда через внутрішні розбрати була розбита на три гілки, найбільша з яких залишилася на Кубані, а інші перетнули протоки. Одне з цих племен закріпилося на рівнинах Криму, а інше повернулося в Бессарабію частково сушею, частково морем.