Ставрополь, столиця всього Кавказу, дуже приємне місто, яке видалося нам ще більше завдяки анімації, яку подарував йому ярмарок. Але я бачу, що під час цих подорожей я не назвав жодного міста, не додавши до нього слова справедливий. Треба визнати, що нагода була для нас дуже щедрою, коли ми кинули на своєму шляху стільки приводів для зачаття високої думки про комерцію Росії. У Ставрополі, однак, ярмарок займав нашу увагу набагато менше, ніж генерал Грабе, який лише через тиждень повернувся з експедиції проти черкесів. Його штаб наповнив усе місто шумом своїх бойових справ. У кожного офіцера була своя історія про якийсь славетний подвиг, героєм якого він, звичайно, був сам. Попри те, що генерал Грабе нещодавно повернувся, він уже був зайнятий підготовкою до чергової кампанії, на яку він покладав найбільші надії. Добрий джентльмен навіть сильно наполягав на мого чоловіка, щоб той пішов з ним, наче це була звичайна вечірка для задоволення. Він запропонував йому свій намет, інструменти та все необхідне, щоб зробити екскурсію корисною для науки. За будь-яких інших обставин мій чоловік, безсумнівно, піддався б спокусі відвідати кавказькі племена в самому серці їхніх гір під охороною цілої армії, але було б божевіллям вирушити на таку подорож після тих, які ми щойно завершили.
Перш ніж ми остаточно розлучимось із кавказькими регіонами, не зайвим буде дати деяку історичну розповідь про цю частину імперії та про козаків Чорного моря, яким доручено небезпечне завдання захисту кордонів від безперервних нападів грізних гірських племен.
Це було на підставі указу, виданого Катериною II. у 1783 році Росія повністю заволоділа всіма країнами на північ від Кубані й Тереку, які колись утворювали майже виключні володіння численних орд чорних ногайців, деякі з них незалежні, інші визнавали владу татарських ханів Криму. Але до цього періоду царі вже перебували у військовій окупації країни, оскільки саме в 1771 році вони завершили Кавказьку збройну лінію, розпочату Петром Першим, у гирлі Тереку.
Спочатку нове завоювання було поставлено під керівництво військового губернатора Астрахані; але незабаром стан південних кордонів став настільки серйозним внаслідок війни з горцями, що було визнано доцільним утворити всі губернії, завойовані Катериною II. на північ від Кавказу, в окрему провінцію. Утворений таким чином уряд Кавказу обмежений на півночі Кумою та Маничем, які відокремлюють його від території Астрахані та території донських козаків; на заході країною чорноморських козаків; на сході — Каспієм, на півдні — збройною лінією Кубань і Терек.