Огляд Кавказької війни та геополітичне суперництво імперій

Нам ще належить говорити про іншу причину слабкості російської зброї, яка є ще серйознішою, оскільки вона впливає виключно на мораль солдатів. Росія зробила Кавказ місцем пересування, звичайною Ботанічною бухтою для всіх пройдисвітів імперії та для тих, хто своїми вчинками чи своїми політичними переконаннями накликав на себе гнів царя. Стосовно цієї теми ми згадаємо факт, у який, можливо, важко повірити, але який я підтверджую як очевидець. У 1840 р. п'ятнадцята дивізія під командуванням генерал-лейтенанта С---- отримала наказ виступити на Кавказ. При виході з Таганроку йому не вистачало близько 1200 доповнень, а його дефіцит постачався з в'язниць півдня Росії. Розбійників, кишенькових злодіїв, волоцюг і солдатів, побитих батогами і принижених, відправили в Таганрок і приєднали до полків, які збиралися почати похід. Ці поодинокі новобранці були передані під охорону солдатів, і кожного з них, відповідно до його передбачуваного ступеня негідності, охороняли двоє, троє або четверо чоловіків. Безумовно, моральність російських військ знаходиться під достатньою загрозою через соціальні та військові інституції імперії, і не можна так глибоко принижувати солдата, асоціюючи його зі злодіями та розбійниками, і перетворювати виснажливі війни на Кавказі на засіб покарання, можна сказати, знищення для політичних злочинців і справжніх злочинців. Крім того, настільки тривалий, такий катастрофічний конфлікт, який стільки років не мав жодних відчутних результатів, неминуче повинен мати найгірший вплив на свідомість військ, які не керуються ні почуттям слави чи честі, ні почуттям, що вони захищають право. Ми неодноразово бували на Кавказі, і жодного разу не зустріли жодного офіцера, який був би серцем прив'язаний до служби, яку він ніс. Зневіра є загальною, і багато експедицій проти альпіністів були відзначені повною відсутністю дисципліни. Солдати часто відмовлялися йти маршем і терпіли розправу своїх офіцерів, замість того, щоб просунутися хоч на одну ногу.