Огляд Кавказької війни та геополітичне суперництво імперій

За часів Олександра, коли войовничі ідеї були менш прихильними, пропонувалося встановити комерційні стосунки з Черкесами і поступово мирними засобами привести їх до визнання зверхності Росії. У 1813 році генуезець на ім'я Скассі запропонував герцогу де Рішельє, губернатору Одеси, план торгового поселення на узбережжі Черкесії. Його схему було прийнято, і торгове судно невдовзі після цього причалило до Ґелендчіка та Пчіату, не зустрівши жодних перешкод з боку мешканців. Невдовзі торгівля була налагоджена, але безладна поведінка росіян викликала заздрість черкесів, які незабаром спалили та зруйнували фабрику в Пчіаті, а уряд, справедливо чи ні, вважав Скассі винуватцем. З тих пір не було жодної думки про торгівлю чи умиротворення, і племена Кавказу розглядалися лише як бунтівники, яких потрібно придушити, а не як вільні люди, які справедливо заздрять своїм привілеям. Між російськими генералами і гірськими начальниками відбувалися часті наради; але оскільки одна сторона говорила лише про свободу та незалежність, а інша – ні про що інше, як підпорядкування та безумовну покору, ворожнеча завжди спалахувала знову з новою запеклістю. Проте з нещодавно повідомлених мені фактів випливає, що імператор нарешті готовий відмовитися від своєї войовничої системи і що його генерали нарешті отримали наказ діяти лише в обороні.[63] Але оскільки уряд, приймаючи ці нові заходи, все ще голосно проголошує свої права на суверенітет над Кавказом, то випливає, що ця зміна політики є цілком ілюзорною і не може вплинути на будь-яке примирення між росіянами та горянами.