Щоб завершити нашу розповідь про південні регіони Росії, нам залишається згадати Бессарабію, найвіддаленішу провінцію, якою володіли царі на березі Чорного моря, і країну, яка до початку нинішнього століття становила одне з найцінніших володінь Молдавського князівства. Зараз ми не будемо намагатися зняти завісу, що прикриває історію минулих віків, або обговорювати вплив на цю провінцію експедицій Дарія та Олександра, римських завоювань, татарських набігів і мусульманського панування: ми обмежимося фактами того часу, єдиними, які можуть мати певний шанс збудити, якщо не інтерес, то принаймні цікавість.
Бессарабія омивається на півдні Дунаєм, на півночі та сході — Дніпром і Чорним морем, на заході — Прутом, що відділяє її від Молдавії, і Буковиною, залежною від Австрії. Таким чином, між двома річками, які легко можна було б зробити судноплавними, він утворює смугу довжиною понад 375 англійських миль із середньою шириною, що не перевищує п’ятдесяти. Ця смуга, яка поступово розширюється в міру наближення до моря, ділиться на дві області, абсолютно різні як за населенням, так і за топографічним характером. Південна частина, яку татари назвали Буджаком, складається з рівнини, що тягнеться до моря між гирлами Дунаю та нижньою частиною Дністра. Він має всі характеристики російських степів, має лише кілька незначних потоків і в основному пристосований для розведення худоби; вона мало піддається обробці, за винятком деяких місцевостей вздовж річок, де розселені численні колонії німців і болгар. Північна частина, що межує з Австрією, навпаки, є гористою місцевістю, чудово диверсифікованою, вкритою чудовими лісами та багатою всіма видами продукції найбільш сприятливого помірного клімату.
У той час, коли росіяни з'явилися на берегах Дністра, степи Буджака були зайняті ногайськими татарами, здебільшого кочівниками, які, будучи спочатку платниками кримських ханів, віддалися під захист Порти; в той час як північний регіон був оволодів численним молдавським населенням, переважно землеробським, підпорядкованим законам кріпацтва та визнаючим владу господарів Ясс. Османська влада була представлена виключно військовими гарнізонами, які мирно володіли двома фортецями Ізмаїлом і Кілією на Дунаї, а також Хотином, Бендерами й Аккерманом на Дністрі.
Фортеця Ізмаїл відома облогами, які брали в ній турки проти Суварофа. Його укріплення Росія не сильно збільшила; вона тримає в ньому численний гарнізон і значну кількість артилерії. Маленька флотилія Дунаю стоїть біля підніжжя стін. Фортеця Кілія нині досить занедбана.