Близько четвертої години дня У той же день ми побачили Астрахань. Я не можу описати наших відчуттів, коли з великого човна, в який ми сіли, ми споглядали чудову панораму міста, його церков, куполів і зруйнованих фортів, які поступово відкривалися перед очима. Розташоване на острові Волги, його околиці не вкриті селами й обробленими полями, як у більшості великих міст: ні, воно стоїть самотньо, оточене водою й піском, пишається своїм суверенітетом над благородною рікою та назвою Зірка пустелі, яким його прикрашала поетична уява східняків.
Після того, як ми приземлилися, нам було дуже важко знайти житло, і, незважаючи на допомогу офіцера поліції, ми витратили більше двох годин, блукаючи з місця на місце, скрізь зустрічаючи відмову. Ми збиралися розвіяти свої збентеження, знайшовши притулок у перському караван-сараї, але випадковість прийшла нам на допомогу. Польська жінка, з якою ми познайомилися, запропонувала нам розміщення у своєму будинку з такою доброзичливістю, що ми без вагань прийняли її ввічливість. Крім того, наші мандрівки Росією привчили нас до того співчуття, з яким поляки зустрічають усе французьке. Останні політичні події ще не змогли послабити їх доброї волі до нас; вони вважають нас братами і готові довести це за будь-яких обставин.
За винятком деяких коронних будівель, зайнятих служителями, в Астрахані немає нічого, що нагадувало б нам про те, що вона перебуває під чужим пануванням. Місто повністю зберегло азіатську фізіономію, якій воно зобов’язане своєму клімату, своїй минулій історії та різноманітному населенню. Він побудований частково на пагорбі, частково на рівнині, а кілька його найдавніших частин стоять на низинах, пересічених болотами, і піддаються дуже нездоровим видиханням протягом літа, після річкових повені. На всій його довжині проходить канал з набережними.
Першим кроком мого чоловіка після поспішного поселення в нашій новій квартирі було звернутись до пана Фадьє, генерального куратора калмиків, і спробувати отримати podoroshni якомога швидше. Він повернувся за годину і сказав мені, що ми маємо вирушити того вечора на човні, який належить адміралтейству, який надано в наше розпорядження. Губернатор, пан Фадьє, адмірал порту та все вище товариство міста відвідали принца, як нам було сказано раніше; але мадам Фадьє залишалася вдома через нездужання, і та дама, чиє ім'я часто згадуватиметься в наших спогадах про Астрахань, люб'язно усунула всі наші труднощі.