Історико-статистичний нарис Бессарабії — Інженерна примітка про Севастополь

[91] Після нашого від’їзду російський уряд, здається, був схильний проявляти інтереси від імені Бессарабії. Нам відомо, що в даний час вона звертає свою увагу на судноплавство по Дністру, що є більш важливою справою, оскільки Дністер омиває Бессарабію на всій своїй довжині, а в цій провінції ще немає жодного засобу сполучення, який можна було б використовувати в усі пори року. ПРИМІТКА. Щоб завершити авторську розповідь про Севастополь, ми приєднуємося до анотації доповіді пана Ширса, C.E., яка була зачитана на зборах Інституту цивільних інженерів 12 січня 1847 року. «Севастополь дуже дивно розташований серед скелястого ґрунту, настільки різко піднімаючись від берега, що не було місця для будівель, необхідних для верфі. Враховуючи глибину води біля берега та інші природні переваги, імператор вирішив зробити це місцем великого закладу, а оскільки в Чорному морі немає припливів, а будівництво коффердамів було б дуже дорогим і важким у такому скелястому положенні, було вирішено побудувати три шлюзи, кожен з яких мав висоту десять футів, і на цьому рівні тридцяти футів над морем розмістити головний док з бічними. доки, куди можна було вводити військові кораблі, і, зачинивши ворота, воду можна було скидати підземними шляхами в море, а судно, залишивши його сухим, можна було оглянути та відремонтувати навіть під кілем. Потік був проведений з відстані дванадцяти миль, щоб забезпечити шлюзи та підтримувати доки повними; цього, однак, було визнано недостатнім, і з тих пір пани Модслі та Філд спорудили насосний двигун для допомоги. «Початковий намір полягав у тому, щоб зробити ворота для доків з дерева, але через руйнівну дію хробака, який, здається, не обмежується, як у випадку з Teredo navalis або Tenebranes, солоною водою, було вирішено зробити їх із чавунними рамами, покритими пластинами з кованого заліза. «Є дев’ять пар воріт, отвори яких варіюються від 64 футів у ширину та 34 футів 4 дюйми у висоту для кораблів із 120 гарматами до 46 футів 7 дюймів у ширину та 21 фут у висоту для фрегатів. «Маніпуляції з такими масами металу, з яких складаються ці ворота, вимагали особливих машин; відповідно, панове Ренні спеціально обладнав будівлю за допомогою машин, сконструйованих містером Вітвортом, за допомогою яких можна було вистругати всі опорні поверхні, пробити отвори в ребрах і всі інші частини, незалежно від того, чи були їхні поверхні вигнутими чи плоскими. Стругання здійснювалося за допомогою інструментів, які рухалися поверхнею назад і вперед, різаючи в кожному напрямку; шматок металу або тримають у вигляді блоків, якщо поверхня плоска, або обертають по центрах, якщо поверхня вигнута. Свердління виконувалося за допомогою машин, закріплених таким чином, що шматки можна було підвести під або проти свердел у потрібному напрямку та направляти так, щоб забезпечити ідеальну однорідність і відповідність між ними. «Мандрівні крани були влаштовані таким чином, щоб брати найбільші шматки з пристані та розміщувати їх у різних машинах за допомогою дуже небагатьох людей, незважаючи на їхні величезні розміри; підп’яти в деяких випадках сягали 34 футів у довжину. Кожен нескінченний гвинт для надання поступального руху різальним інструментам мав довжину 45 футів. Можна сформувати певне уявлення про те, що машини уникають ручної праці, коли стверджується, що поверхня, вистругана або обточена дев’ятьма парами воріт, дорівнює 717 464 квадратним дюймам; а в деяких випадках відрізали товщину в три чверті дюйма. Поверхня в просвердлених отворах для засувів дорівнює 120 000 квадратних дюймів». У документі були наведені всі деталі конструкції воріт і механізмів для їх виготовлення, а також була проілюстрована низкою детальних креслень.