За кілька льє від Кучук-Лампат лежить Партеніт, село, де я вперше отримав оцінку ввічливості від татарських жінок. Увійшовши туди, я, за своїм звичаєм, тримався позаду інших, пройшов повз будинок, на великому балконі якого стояли три жінки в чадрах. Коли я проходив під балконом, я сповільнив крок свого коня й зробив їм кілька дружніх знаків, після чого одна з них, і я, безсумнівно, найвродливіша, кілька разів поцілувала великий букет конвалії, який вона тримала, і кинула його мені так спритно, що він упав мені в руку. У захваті від подарунка я поспішив до своїх супутників і показав його їм; але всі вони були досить злі, щоб запевнити мене, що подарунок був адресований не мені, а моєму одягу. Читач пам'ятає, що я подорожував у чоловічому костюмі.
У Партені нам не вдалося не посидіти під знаменитою ліщиною князя де Ліня. Його листя таке густе й розлоге, що воно затінює ціле місце. Окружність стовбура становить не менше восьми ярдів і оточена великим дерев’яним диваном, майже завжди зайнятим мандрівниками, які використовують його як таверну. Мешканці Партеніту з великою любов'ю ставляться до цього дерева і в його тіні обговорюють усі важливі справи села. Прозорий фонтан, води якого розповсюджуються кількома протоками, додає шарму цьому місці. Вся наша кавалькада цілком укрилася під куполом пишної ліщини. Татари приносили нам цукерки, каву, свіжі яйця і вперто відмовлялися брати за це гроші. На нас зійшлося чи не все населення, але цікавість не була нав’язливою. Ті з них, хто не мав з нами безпосередньої справи, трималися на шанобливій відстані.
Покидаючи Партеніт, ми пройшли дуже близько до деяких старих укріплень, що охоплювали цілий пагорб своїми величними руїнами. Увечері ми прибули на поштову станцію Алухти [70], де наша група мала розійтися. Деякі з наших супутників повернулися в Ялту, інші попрямували в бік Сімферополя; а ми самі в супроводі одного татарина і нашого драгомана вирушили берегом моря до Оулу-Узена. Відстань становила лише дванадцять верст, але ми витратили на неї кілька годин через важкість місцевості та крутизну скель, на які нам часто доводилося підніматися. Дорогою ми нікого не зустріли; ця частина узбережжя досить безлюдна і безлюдна.