Зима на Дніпрі — Їзда на санях та звичаї українців

Один із генеральських селян, старий хлопець, чия совість, безсумнівно, була обтяжена якимось важким гріхом, коли він відчув, як його будинок танцює, як човен на хвилях, уявив, що сам диявол прийшов наказати йому підготуватися, щоб супроводжувати його до безодні. Вириваючи волосся з корінням, плачучи, ревучи і хрестячись, він починає вголос сповідувати свої гріхи і віддається найжорстокішому жаху і розпачу. Його дружина, яка була не менш стривожена, звинувачувала чоловіка у всіляких злодіяннях; — відповів чоловік дружині, і вся ніч пройшла в невимовному сум'ятті. Розвиднявся день, але не приніс розради нещасному грішнику, дух якого був у бродінні, як молоде вино. Цілком упевнений, що диявол незабаром прийде і покладе на нього свої пазурі, він і не думав братися до щоденної роботи. Його дружина була однаково незалежно від своїх домашніх турбот; навіщо їй готувати кашу, коли вони з чоловіком були впевнені, що снідають з Люцифером? Так вони сиділи, чекаючи фатальної миті, з тривогою, яка нарешті закам’яніла б їх, якби не несподіваний випадок. Усі інші селяни, мабуть, маючи менше на совісті, були в полі з зорі. Староста сумував за Петровичем і його дружиною; він чекав на них кілька годин і, нарешті, нагнув кроки до їхньої каюти, підраховуючи по ходу, скільки смуг узла він повинен нанести їм за невибачене нехтування обов’язком. Він входить, але, здається, ніхто не помічає його присутності. Петрович сидить, збившись один до одного, в кутку, дивлячись перед собою скляними очима; тоді як його дружина, стоячи на колінах перед зображенням святого Миколая, ні на хвилину не перериває своїх хрестів і голосінь. "Алло! що це все?" — вигукує наглядач, — ти втратив розум і хіба не знаєш, що мав бути на роботі кілька годин тому? — Ой, Іване Івановичу, все минулося, я більше не буду працювати. «Знову не працюєш, чи не так? Побачимо. І на спину селянина лягає ноза, який сприймає удари з найбільшою стоїчністю. "О, бийте мене, якщо хочете; це все одно. Що означають кілька ударів більше чи менше, коли тіло збирається смажити разом із демонами?" — Що ти маєш на увазі? — сказав спантеличений наглядач; «Що з тобою сталося, що ти говориш таку нісенітницю?» «Дурниці тут чи там дурниці, мене попередили вночі». Тепер Іван пригадав землетрус і, підозрюючи, що знайшов розгадку таємниці, розреготався від душі. «О, ви можете сміятися, але ви не знаєте, що я великий грішник і що диявол прийшов минулої ночі, щоб забрати мою душу». Досить розважившись жахом цього чоловіка, наглядачеві було дуже важко переконати його, що всі інші будинки були потрясені, як і його власний, і що диявол не мав до цього нічого спільного.