У Бендерах і Аккермані також є два замки генуезької та турецької споруди: останній, розташований на лимані Дністра, покинутий; перший, що стоїть на головній дорозі до Туреччини, має гарнізон. Між Бендерами і Хотином, на берегах Дністра, знаходяться руїни четвертої фортеці, що називається Сорока, яка заслуговує особливого опису, оскільки вона зовсім відрізняється від інших споруд, які ми помітили в Південній Росії. Він утворює круглу огорожу внутрішнім діаметром тридцять один метр. У чотирьох рівновіддалених точках окружності стоїть стільки ж веж, які виступають назовні у напівциліндричній формі, а всередині вони призматичні. Між двома вежами на березі річки є п’ята, яка керує єдиною брамою замку. Внутрішній діаметр веж становить 5,5 метрів; товщина стін 3,8 метра. Вони мають амбразури у верхній частині та кілька отворів на різній висоті. Навколо стін у внутрішньому дворі є круглий ряд приміщень на землі, у стерпній збереженості та складається з десяти казематів глибиною сім метрів, освітлених лише зсередини. Вони й утворили, ймовірно, стайні фортеці. Над цим хребтом знаходяться залишки верхнього ярусу, який, звичайно, слугував вежами для розміщення гарнізону. Уся будівля демонструє найбільшу міцність, а розчин чудово твердий. Але це гірке розчарування для мандрівника, що немає написів на стінах або будь-якої скульптури, щоб зафіксувати дату споруди. Фортеця ніколи не мала ровів; його міцність полягає лише у висоті й товщині його стінок. Єдиний вхід у бік Дністра, ярдів чотири-п’ять від уступу, що обрамляє річку. Ймовірно, це було прийнято для того, щоб забезпечити шлях до відступу та отримання провізії через річку. Загальний вигляд замку нагадав мені римські фортеці, споруджені проти варварів, залишки яких існують у багатьох частинах Європи.
У згаданий вище період Бессарабія справедливо вважалася однією з найбільш родючих і продуктивних провінцій Чорного моря. Ісмаель і Ремі були двома великими експортними ринками для кукурудзи; Аккерман щороку відправляв до Константинополя численні вантажі фруктів і різноманітних продуктів; магазини фортець були щедро наповнені пшеницею та кукурудзою; незліченні отари буджакських степів постачали вовну на Схід та в Італію; і лише Австрія щороку вилучала з них понад 60 тис. голів худоби. Такими були обставини Бессарабії в той час, коли росіяни в найгірший момент своїх катастроф, саме в той час, коли Наполеон входив у їхню давню столицю, мали відважну кмітливість домогтися передачі цієї провінції та просунути свій кордон до Дунаю, водночас забезпечивши собі неоціненну перевагу вільного виведення звідти своїх військ і ведення їх проти загарбників.