Усі коментарі щодо такої поведінки були б зайвими. Зачиняти двері на ніч перед жителями власного села, а серед них — жінкою, замість того, щоб накликати на себе невеликі особисті неприємності, було такою процедурою, яка могла прийти в голову нікому, крім провансальця. Калмики могли б дати урок чемності цьому хаму, який затишно згорнувся спати, а ми ночували, заціпеніли й тремтячи, під його вікнами на подвір’ї. Можна уявити, в якому стані я провів ніч; Промоклий, виснажений розумовою й тілесною втомою, голодний, сонний і охолоджений різким холодом, який у ту пору року передує сходу сонця, я справді не усвідомлював, що відбувається навколо мене. Як тільки розвиднілося, козак роздобув коней і відвіз нас до найкращого готелю в Ростофі, де тепла кімната, чудова миска юшки та великий диван незабаром знову виправили нас. Коли ми прибули в Таганрок, уся родина Ємсів була обурена поведінкою нашого провансальця, і, якби ми були готові заплатити йому його власною монетою, ми могли б це зробити. Вони б негайно виписали його, якби ми не заступилися за нього; французький консул написав йому листа з погрозами, і цим наша помста залишилася задоволеною.
На Таганроку ми дізналися, що за кордоном про нас пішли найдивніші чутки. Одні казали, що черкеси взяли нас у полон, інші, що ми полягли від голоду й спраги в прикаспійських степах. Словом, у кожного була своя мелодраматична версія нашої передбачуваної долі. Я не можу описати весь той добрий інтерес, який був виявлений після нашого безпечного повернення з такої небезпечної подорожі. Незважаючи на наше бажання якомога швидше прибути до Одеси, ми не змогли втриматися від того, щоб не подарувати тиждень друзям, які прийняли нас з таким теплим співчуттям.
Вітри з Уралу за одну ніч знесли все, що пощадив жовтень. Погода була ще сонячна, коли ми прибули на берег Азофського моря; але наступного дня небо набуло того похмурого холодного відтінку, який завжди передує метелям або сніговим бурям. Здавалося, все обличчя природи було підготовлено до прийняття зими, цього вічного володаря північних земель. Морський берег, вкритий тонким шаром льоду, суворі вітри, тверда від морозу земля і дедалі сивіша атмосфера — все це віщувало про його прихід і викликало в нас гострий страх перед тим, що нам доведеться зазнати по дорозі до Одеси, де ми мали зупинитися на зимівлі і звідки нам було ще 900 верст. Зважаючи на швидкість російської пошти, подорож можна було б завершити за десять днів, якби погода не була несприятливою; але після загрозливих симптомів, про які я згадав, ми могли б очікувати, що незабаром випаде сніг і, можливо, будемо тримати його в полоні в якомусь селі.