Князь Тумене — найбагатший і найвпливовіший з усіх калмицьких вождів. У 1815 році він сформував власний кошт полк і привів його до Парижа, за заслуги в якому був нагороджений численними нагородами. Нині він має звання полковника, і він перший із цього кочового народу проміняв свою кібітку на європейське житло. Абсолютний господар у власній родині (у калмиків до старшого брата така ж повага, як і до батька), він використовує свою владу лише на благо оточуючих. Він володіє приблизно мільйоном десятин землі та кількома сотнями родин, з яких він отримує значні доходи. Його рід, який належить до племені Кошотів, є одним із найдавніших і шанованих серед калмиків. Неодноразово випробовуваний важкими стражданнями, його розум прийняв виключно релігійний ухил, а забобони, яким він відданий, створили йому велику репутацію святості серед його співвітчизників. Ізольований павільйон на деякій відстані від палацу є його звичайним місцем проживання, де він проводить своє життя в молитвах і релігійних бесідах з найвідомішими священиками країни. Нікому, крім цих останніх, не дозволено входити в його таємниче святилище; навіть його брати ніколи не входили туди. Це, безсумнівно, особливий спосіб існування, особливо якщо порівняти його з тим, який він міг би вести серед пишноти та зручностей, якими він прикрасив свій палац, і які свідчать про склад думок, набагато кращий від того, що ми повинні очікувати від калмика. Ця добровільна жертва земних насолод, цей аскетизм, викликаний моральними стражданнями, вражаюче нагадує нам християнство та походження наших релігійних орденів. Подібно до найзапекліших католиків, цей прихильник Лами шукає в самотності, молитві, аскезі та надії на інше життя, розради, яку не може дати йому вся його доля! Хіба це не історія багатьох траппістів чи картузіанців?
Розташування палацу вибрано вишукано, і воно демонструє почуття прекрасного настільки розвинене, як у найбільш цивілізованих націй. Він збудований у китайському стилі й гарно розташований на пологому схилі пагорба приблизно за сто футів від Волги. З його численних галерей відкривається вид на кожну частину острова та величну поверхню річки. З одного з ракурсів дивиться вниз на купу листя, крізь яку виблискують купол і золота куля пагоди. Чудові луки, всіяні купами дерев, і поля з високою культурою розгортають свої килими зелені ліворуч від палацу та утворюють різні пейзажі, які око може охопити відразу. Все це пожвавлює присутність калмицьких вершників, верблюдів, що блукають то тут, то там багатими пасовищами, і офіцерів, що передають накази вождя від намету до намету. Це прекрасне видовище, різноманітне в своїх деталях і не менш гармонійне в своїй збірці.