Короткий нарис історії цих вод може бути неприйнятним для читача. Саме під час правління Катерини II Росія просунула свої кордони до Кубані та Тереку і змусила різні племена, що заселилися біля цих річок, відійти в гори. У 1780 році Потьомкін вторгся на нинішню територію П'ятигорська і просунувся до Подкуми біля підніжжя Бехтау. У цей період була зведена фортеця Константиногорськ, і Катерина змусила сусідні племена визнати її суверенітет. Але ця пацифікація країни була порожньою і помилковою. Начальники Бехтау підкорилися, але на вигляд; вони підтримували таємні порозуміння з жителями Кабарди і часто приєднувалися до їхніх грабіжницьких походів проти спільного ворога. Звідси виникали постійні конфлікти між ними та росіянами.
Генерал Маркоф прийняв командування на Кавказі в 1798 році і вжив найжорсткіших заходів проти дрібних племен Бехтау. На їхню країну вторглася численна армія і була віддана розграбуванню, а горяни, вигнані зі своїх сіл, змушені були шукати притулку за Кубань і Терек. Відтоді на лінії Кавказу стало спокійніше, і в околицях П'ятигорська кабардинців можна було побачити рідше. Приблизно в цей час сірчані води були виявлені деякими солдатами 16-го егерського полку в гарнізоні в Константиногорську. Однак виявляється, що вони давно були відомі і використовувалися жителями країни, як підтверджують деякі старі лазні, видовбані в скелі.