Винуватці цього жахливого галасу, іншими словами музиканти, стояли двома паралельними рядами один проти одного; біля їх чола, у напрямку до вівтаря, первосвященик стояв навколішки непорушно на дорогому перському килимі, а позаду них, у напрямку до входу, стояв ghepki, або церемоніймейстер, одягнений у червоний одяг і темно-жовтий капюшон, і тримаючи в руці довгий жезл, емблему, безсумнівно, його гідності. Інші священики, усі стояли на колінах, як і музиканти, і виглядали гротескними китайцями своїми рисами обличчя та позицією, носили сукні яскравих кольорів, наповнені золотою та срібною парчою, що складалися з широких тунік з відкритими рукавами та щось на зразок митри з кількома широкими кінцями. Їхній головний убір дещо нагадував убір стародавніх перуанців, за винятком того, що замість пір’я вони мали пластини, вкриті релігійними картинами, крім того, з центру піднімався довгий прямий пучок чорного шовку, зв’язаний так, щоб утворити низку маленьких кульок, що зменшувалися від основи до вершини. Знизу цей пучок розходився на кілька пасом, які спадали на плечі. Але найбільше нас здивували музичні інструменти. Крім величезних бубнів і китайського тамтама, були великі морські мушлі, які використовувалися як роги, і дві величезні труби, три-чотири ярди завдовжки, кожна з яких підтримувалася на двох опорах. Мій чоловік безрезультатно намагався сурмити в ці сурми; ніхто, крім стенторіальних легенів енергійного Мандшіса, не міг дати їм дихання. Якщо в релігійній музиці калмиків немає ані мелодії, ані гармонії, ані методу, то в якості компенсації за це кожен створює стільки шуму, скільки може, власним способом і відповідно до сили своїх легенів. Концерт розпочався дзвоном маленьких дзвіночків, потім заграли бубни й тамтами, і нарешті, після пронизливого рипу снарядів, заграли дві великі сурми, від яких затремтіли всі вікна храму. Мені було б неможливо передати всю дивацтво цієї церемонії. Тепер ми справді відчували, що перебуваємо за тисячі льє від Європи, у серці Азії, у пагоді Великого Далай-лами з Тібету.
Храм, освітлений рядом великих вікон, прикрашений тонкими колонами з оштукатуреної цегли, легкість яких нагадує витончену мавританську архітектуру. Навколо купола проходить галерея, яка також вирізняється надзвичайною витонченістю виконання. Гобелени, що представляють безліч добрих і злих геніїв, жахливих ідолів і казкових тварин, покривають усі частини пагоди і надають їй вигляду, набагато більш гротескного, ніж релігійного. Шанування шанувальників Лами перед їхніми зображеннями настільки велике, що ми не могли підійти до цих спотворених богів, не прикривши рота хусткою, щоб не осквернити їх нечистим подихом.