Знову опинившись на тому маршруті, який ми вже двічі подолали менш ніж за двадцять чотири години, ми знову пригадали наші минулі неприємності, і ми не могли не подумати, наскільки нерозумно багато мандрівників дозволяють піддатися тому, що вони називають несприятливими ознаками; Людина, наприклад, трохи схильна до забобонів, відмовилася б від усіх думок про візит, який здавався забороненим через таку серію нещасливих випадковостей, і втратила б можливість побачити надзвичайні речі, які я намагався описати і які настільки перевершили наші очікування.
Примітки автора:
[18] Своєрідний паспорт, що дозволяє наймати поштових коней. Ви платите за це суму, пропорційну відстані, яку ви хочете проїхати, і кількості коней у вашому екіпажі.
[19] Ось переклад однієї з цих пісень, який точно не дасть високого уявлення про поетичні таланти калмуцької принцеси: «Мій рудий кінь, який змагається за приз у верблюжих перегонах, бронзує траву донських полів. Мамо, скажи йому: що між двома горами та долинами, в гладкій долині, живе п’ятдесят хоробрих мужів, які наближаються з відвагою, щоб убити дуже товста дрохва. І ти, ніжна мати-природа, будь прихильною до нас. [З великим ваганням і сумнівом я наважуюсь перекласти цей незрозумілий переклад: — Мій гнедий кінь, який живе в швидкості на Дону. Боже, наш Господи, Ти даруєш нам зі Своєї ласки зустрітися в іншій країні. А ти, чарівна травичко, розгойдувана вітром, ти простягаєшся на землі. А ти, о наймиліше серце, прилетівши до моєї матері, скажи їй, що між двома горами й долинами, на рівній долині, живуть п’ятдесят хоробрих, які відважно зібралися разом, щоб убити дуже товсту дрохву, а ти, люба мати-природо, будь милостива до нас».