Blu42 Media

Байдарські ворота — Південний берег, Місхор та Алупка

сторінка 434/506

Зворотний випадок в Алоупці, де мистецтво панує. Ця майже королівська резиденція, що викликала заздрість навіть у імператора Миколи, вже обійшлася графу Воронзову в 4 000 000-5 000 000 франків, хоча вона ще не закінчена. В його архітектурі та оздобі відображені всі епохи і стилі. Його високі стіни, масивна квадратна вежа та дзвіниця, склепінчасті проходи та таємничий вигляд довгих галерей надають йому значної схожості з феодальною садибою; але східний стиль виявляється в його невеликих колонах, його димоходах і його великій кількості шпилів і куполів. Щоб виправдати будівництво такого порфірового замку, граф мав би мати можливість повернутися на кілька століть назад: у наші часи таке житло є анахронізмом. До чого такі стіни, коли немає страху напасти сусіда? Яка користь від цих склепінчастих проходів без збройних сил, щоб їх заповнити? Старовинний замок промовляє до уяви, нагадує літописи, пов’язані з ним долі та події, але така сучасна споруда – це нічого не варто. Його вежі, зубці та грізні стіни здаються пародією на минуле. Що вони бачили? свідками яких боїв, чвар, кохань і помсти вони були?

На додаток до цієї повної невідповідності характеру, замок має, окрім тяжкої вади, те, що він знаходиться в дуже невигідному місці. Узбережжя в цьому місці настільки вузьке, що між фасадом будівлі та морем лише кілька кроків, тож, щоб добре побачити все, потрібно взяти човен і відплисти від берега, доки не буде знайдена правильна точка зору. Зараз не кожен буде схильний взяти на себе цю турботу виключно для того, щоб оцінити ефект фасаду.

Парк демонструє чарівний лабіринт розбитих скель, а також безліч природних мальовничих і надзвичайних об’єктів. Мистецтву не залишалося нічого робити, як прокладати стежки й алеї між накопиченими вулканічними масами та прикрашати сторони каскадів квітами. У западині скелі є глибокий грот з маленьким дзюркотливим джерелом, що запрошує до відпочинку та медитації. У східній частині замку є високий кипарисовий ліс, який графиня називає своїм Скутарі.

Загальний вигляд цієї чудової обителі занадто серйозний, щоб насолоджувати око; ми захоплюємось, але не бажаємо цього. Гігантська тінь Ай-Петрі, що завісою нависає над усім володінням, ще більше додає йому суворості.