Ми вирушили з Астрахані о восьмій вечора, і нас переправили через Волгу на чотиривеслом. Нам знадобилося більше години, щоб перетнути річку, її ширина навпроти міста була більше 2000 ярдів. Дійшовши до протилежного берега, ми могли уявити, що раптово перенеслися на відстань сотні верст від Астрахані. Калмики, пісок, повстяні намети, верблюди, одним словом, пустеля та її мешканці — все, що тепер відкривалося нашому погляду. Ми знайшли, що наша брічка чекає на нас; наш офіцер і драгоман сіли в телегу або поштову колісницю, і дзвони почали весело дзвонити.
Немає нічого більш сумного, ніж маршрут Астрахань - Кисляр. Протягом двох днів і двох ночей наша подорож пролягала через жахливу ділянку сипучого піску, де нічого не було видно, окрім напівзакопаних калмуцьких кібітків, які слугували поштовими станціями, та кількох ділянок полину, меланхолійне листя якого ідеально гармоніювало з безлюдним виглядом ландшафту. Купи піску, між якими ми проходили, демонстрували найпримхливішу міміку природних пейзажів. Перед очима були пагорби, яри, каскади, вузькі долини, кургани; але нічого не залишилося на своєму місці; невидима сила невпинно діяла, змінюючи кожну форму надто швидко, щоб око не могло простежити за швидкою трансформацією.
Увечері наступного дня після нашого від’їзду ми мали нагоду випробувати майстерність нашого супутника, яструба. Першим театром його подвигів став невеликий ставок, вкритий дикими качками й гусьми, що обіцяло багату здобич.
За сигналом мого чоловіка татарський офіцер зняв з птаха клобучок і пустив його. Яструб миттєво метнувся, мов стріла, низько над землею до ставка, і незабаром сховався від нас серед очерету, де його появу зустріли оглушливим галасом, і налякана зграя диких гусей піднялася з осоки. Їхні крики люті й жаху, а також їхній безладний політ туди-сюди й у всіх напрямках було абсолютно неможливо описати, доки прибуття офіцера не змусило їх тікати і не врятувало їхнього нападника від їхнього галасливого гніву. Тієї ж миті, коли яструб злетів, татарин помчав за ним галопом, весь час б'ючи в маленький барабан, прикріплений до його сідла. Діставшись ставка, він побачив, що птах міцно вчепився в спину вкрай непокірної жертви й чекав із філософським терпінням, поки господар прийде та звільнить його зі скрутного становища.