А тепер запитаємо, яку роботу робить Росія за Кавказом на користь чи шкоду людству? Яким, незалежно від її амбіцій і схильностей, є вплив, який вона покликана здійснювати на реальну та майбутню долю націй, які вона підкорила своїй владі? Треба визнати, що коли імперські війська вперше з'явилися на кордонах Азії, закавказькі провінції були покинуті без оборони та надії на майбутнє всім кровавим жахам анархії. Туреччина, Персія і гірські племена збунтувалися на пограбування Грузії та прилеглих держав. Прихід росіян поклав кінець цьому сумному положенню речей і запровадив умови миру і тиші, яких не було багато століть тому. Правда, імперський уряд приніс із собою свої пороки, зловживання, досади та безліч жадібних і грабіжників; а потім, коли перший час розквіту задоволення від насолоди особистою безпекою минув, жителі мали інші труднощі, про які варто було жалкувати. Тим не менш, грабування, вчинені його функціонерами, ніколи не перешкодять неминучій тенденції московської окупації до інтелектуального розвитку, який, рано чи пізно, найприятніше вплине на майбутній стан тих азіатських регіонів. Християнське населення, таке активне та заповзятливе, як населення закавказьких провінцій, безпомилково розпочне кар’єру соціального вдосконалення з того моменту, як воно виявиться звільненим від всепоглинаючої турботи про захист свого тілесного існування. Звичайно, знадобиться багато років, щоб зрілий рух, який не отримує допомоги від надто поверхневої та корумпованої цивілізації Росії; також не було зроблено нічого вартого згадки для сприяння промисловості, торгівлі та сільському господарству країни, якій потрібна лише певна частка свободи, щоб бути продуктивною. Тифліс ще далекий від того, щоб здійснити пророцтво графа Гамба в 1820 році і стати другою Пальмірою або Александрією; навпаки, було прийнято всі заходи, які могли б загасити самі зародки національного багатства. Але людство, таємниче у своїх шляхах і повільне у своєму розвитку, рідко йде в ногу з нетерпінням націй; і незважаючи на нове зло, яке в наші дні вражає населення Закавказзя, ми переконані, що для них було грандіозним кроком наперед вийти з-під анархічного панування Персії та Туреччини, а особиста безпека їхніх мешканців була забезпечена втручанням і владою Росії.[65]
Завоювання Індії росіянами часто було темою довгих дискусій і складних гіпотез. Англія була дуже неспокійною під час замахів на Хіву і ніколи не зустрічає жодної труднощі в Афганістані, не приписуючи це московським агентам. Тому варто розглянути, які засоби та засоби є у розпорядженні Росії для встановлення свого панування в центрі Туркестану та на берегах Інду та Гангу.